Ле́квар — традиційне закарпатське повидло, яке виготовляється зі слив сорту угорка або бистрицьких слив (сливи-бистриці), плоди яких можуть досягати розміру ківі, або локального сорту Немтудом. В залежності від сорту слив, леквар має більш виражений солодкий або кислий смак. Цукор не додається — що є характерною ознакою леквару. Продукт має дуже густу консистенцію, темно-синій, майже чорний колір та характерний запах чорносливу.

Леквар
Походження Україна Україна
Регіон чи країна Закарпаття
Необхідні компоненти слива
Експозиція музею леквару, с. Ботар (Закарпаття)

Наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 25 липня 2022 року № 269 «Про внесення змін до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України» сливовий леквар внесений до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України під охоронним номером 050.нкс[1].

Історія ред.

Продукт відомий з початку XIX століття, що пов'язано з поширенням в регіоні фруктових садів в селянських господарствах. Леквар мав велике значення у повсякденному житті селян, бо сливи росли в кожному дворі і мали велику популярність у кулінарії. Його вживали окремим продуктом, десертом, а також для приготування низки страв: лекварош-дереє (нагадує вареники), пікниці (домашні ковбаси), ґомбовців, шутиминь (локальні смаколики), соусом до м'ясних страв.

Назва походить від угорьского lekvár - "повидло", "варення" з різних фруктів.

Продукт тривалого зберігання, тому його вживали впродовж календарного року.

Серед переваг традиційного повидла[2]:

  • дієтичність завдяки відсутності цукру;
  • велику кількість клітковини, що забезпечує швидке насичення;
  • наявність у складі мікроелементів та вітамінів;
  • абсолютну натуральність продукту;
  • гіпоалергенність.

Приказка «Впав у леквар» про людину, яку засмоктала рутина чи робота.

Леквар і сьогодні популярний на Закарпатті. Він виробляється як для домашнього споживання, так і для продажу на ринку.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. Національний перелік елементів нематеріальної культурної спадщини України. Сливовий леквар — традиція приготування та культура споживання на Закарпатті. uccs.org.ua. Український центр культурних досліджень. 2 вересня 2022. Процитовано 15 січня 2023.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  2. Що таке леквар? З чого готують карпатський леквар?. uzhgorod.net.ua. Iнформаційно-аналітичний інтернет-портал «Uzhgorod.net.ua». 10 грудня 2021. Архів оригіналу за 3 липня 2022. Процитовано 15 січня 2023.

Джерела ред.