Відкрити головне меню

Легіт Андрій
Народився 25 грудня 1915(1915-12-25)
Помер 2003
Діяльність письменник

Легіт Андрій — псевдонім. Справжнє прізвище — Ворушило Андрій Теодосійович (1915–2003). Український поет, педагог, громадсько-політичний діяч, лауреат УММАН (1983 р.) — Українська Могилянсько-Мазепинська Академія Наук.

З біографіїРедагувати

Народ. 25 грудня 1915 р. у м. Корсунь Київської губернії (тепер м.Корсунь-Шевченківський Черкаської обл.) в заможній хліборобській родині. Навчався у Корсунській початковій та середній школах, а згодом у школі колгоспної молоді. У 1931 р. вступив до Корсунського педагогічного технікуму (тепер Корсунське педучилище імені Т. Г. Шевченка). Після закінчення технікуму (1934) працював учителем української мови та літератури, російської мови та літератури в Юхнівській семирічці Миронівського району на Київщині. Закінчив мовно-літературний факультет Київського педагогічного інституту (1937). Учителював у Потіцькій середній школі. У 1939 р. був мобілізований на військову службу, поранений. У роки окупації викладав у школі, був інструктором Червоного Хреста, працював у редакції тижневика „Корсунські вісті” коректором, заступником редактора. Побував у фашистських таборах і таборах для переміщених осіб в Австрії та Італії (Ріміні). У 1948 р. переїхав до Великої Британії, спочатку працював у сільському господарстві, потім на фабриці, в установах. Потім поселився в Лондоні (1953), викладав українську мову та літературу в суботній школі українознавства. У 1982 р. вийшов на пенсію, віддався творчій і громадській діяльності. Друкувався у газетах „Українська думка”, „Українське слово”, „Національна трибуна”; журналах „Молода Україна”, Наші позиції”, „Північне сяйво”, Визвольний шлях”. У 2003 р. переїхав до Києва, де й помер.

ТворчістьРедагувати

Автор збірок „За дротами” (підгот. у таборі, 1958), „Лірика” (1948), „Чим серце билося” (1953), „У тумані чужім” (1958), „На крилах адії” (1962), „Почуття” (1964), „Мрії” (1967), „Вибрані поезії” (1990), „Калинові шуми” (1994), „Відлуння душі” (2004, посм.).

Окремі видання:
  • Легіт А. Вибрані поезії. – Лондон: Українська видавнича спілка,1990. – 232 с.
  • Легіт А. Вірші // Слово і зброя: Антологія української поезії, присвяченої УПА і революційно-визвольній боротьбі 1942-1967 / Упоряд. Л. Полтава. – Торонто – Онтаріо, 1968. – С.292-293.
  • Легіт А. За дротами. Перша збірка поезій 1945-1948. – Б.м.: Б. В., 1958.

ЛітератураРедагувати

  • Біляїв В. „Як тихий Легіт нам дарує вірші...” (Андрій Легіт) // „На неокраянім крилі...”. – Донецьк: Східний видавничий дім, 2003. –С.148-165.
  • Качуровський І. Покоління Другої світової війни в літературі української діаспори // Променисті сильвети: лекції, доповіді, статті, есеї, розвідки. – К.: Вид. дім „Києво-Могилянська академія”, 2008.– С. 514-531.
  • Славутич Яр. Не приховуючи почувань (А. Легіт) // Українська література в Канаді. Вибрані дослідження, статті й рецензії. – Едмонтон: Славута, 1992. – С. 183-185.
  • Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. - Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. - 516 с.