Левін Євген Нісонович
Євген Нісонович Левін (1 квітня 1922, Харків — 1 травня 1993, Харків) — український живописець; член Харківської організації Спілки радянських художників України з 1950 року[1].
| Левін Євген Нісонович | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народження | 1 квітня 1922 Харків, Українська СРР | |||
| Смерть | 1 травня 1993 (71 рік) | |||
| Харків, Україна | ||||
| Країна |  СРСР Україна | |||
| Жанр | історичний живопис, батальний жанр, портрет і натюрморт | |||
| Навчання | Харківське державне художнє училище (1941) і Харківський художній інститут (1949) | |||
| Діяльність | художник, педагог | |||
| Вчитель | Шавикін Дмитро Миколайович | |||
| Член | Спілка радянських художників України | |||
|
| ||||
Біографія
ред.Народився 1 квітня 1922 року в місті Харкові (нині Україна). Протягом 1937—1941 років навчався у Харківському художньому училищі; у 1941 році та у 1944—1949 роках — у Харківському художньому інституті[1]. Був учнем Дмитра Шавикіна.
У 1949—1950 роках викладав у Ворошиловградському художньому училищі. Мешкав у Харкові в будинку на вулиці Культури, № 12[2]. Помер у Харкові 1 травня 1993 року.
Творчість
ред.Працював в галузі станкового живопису. У реалістичному стилі створював портрети, історчні і батальні картини, натюрморти. Серед робіт:
- «Квіти» (1950-ті; 1956);
- «Голос Миру» (1951, у співавторстві з Леонідом Шматьком);
- «Перемога під Корсунем» (1954);
- «Сорочинська трагедія. 1905 рік» (1955);
- «Знатний сталевар В. Щендригін» (1959);
- «Партизанське з’єднання Сидора Ковпака» (1959—1960);
- триптих «Ми наш, ми новий світ збудуємо…» (1963);
- «Доярка» (1965);
- «Тарас Шевченко у гостях у селян» (1966);
- «Герої праці» (1967);
- «Будови кличуть» (1968);
- «Володимир Ленін» (1968—1969);
- «Літо. Доярки» (1969);
- «До шефів» (1974);
- «У краю рідному» (1975);
- «Господиня ферми» (1975).
Брав участь у республіканських виставках з 1949 року, всесоюзних — з 1950 року, зарубіжних — з 1951 року.
Вшанування
ред.У 2012 році в Харкові, з нагоди 90-річчя від дня народження художника, на фасаді будинку на вулиці Культури № 12, де протягом 1959—1993 років жив митець, встановлено гранітну меморіальну дошку[2].
Примітки
ред.Література
ред.- Левін Євген Нісонович // Українські радянські художники : довідник. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 257.;
- Левін Євген Нісонович // Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — С. 131.;
- В. І. Ковтун. Левін Євген Нісонович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2016. — Т. 16 : Куз — Лев. — 712 с. — ISBN 978-966-02-7998-8.