Лебедєв Герасим Степанович
Лебедєв Герасим Степанович (1749, Ярославль — 15 [27] липня 1817, Санкт-Петербург) — російський індолог, лінгвіст, театральний діяч, перекладач, музикант.
| Лебедєв Герасим Степанович | |
|---|---|
| рос. Гера́сим Степа́нович Ле́бедев | |
| Народився | 1749[2][3][…] Ярославль, Московська губернія, Російська імперія[5] |
| Помер | 15 (27) липня 1817 або 27 липня 1817[1] Санкт-Петербург, Російська імперія[5] |
| Поховання | Большеохтінський цвинтарd |
| Країна |  Російська імперія |
| Діяльність | мовознавець, театральний режисер, list of explorers, індолог, віолончеліст |
| Галузь | індологія |
| Знання мов | російська |
| Заклад | Азійський департамент |
| Нагороди |  |
Прожив 12 років в Індії, виступаючи як музикант-виконавець і викладаючи музику. Піонер індології, перший російський індолог. Головними його працями є граматика калькутської розмовної форми мови гіндустані і праця про економіку, географію і культуру Індії. Відкрив першу в Європі друкарню, обладнану верстатами з індійським (бенгальським) алфавітом. Відомий і як піонер бенгальської драматургії — засновник першого в Індії національного драматичного театру європейського зразка.
Життєпис
ред.Народився в 1749 році в Ярославлі в сім'ї священика.
Незабаром батько переїхав до Санкт-Петербурга, де влаштувався півчим Придворної капели. Герасим виховувався матір'ю і не отримав систематичної освіти.
Коли йому було 15 років, він переїхав до батька; за власним бажанням опанував грамотою і захопився читанням книг, особливо про далекі країни; став займатися музикою: співав у хорі, чудово грав на віолончелі; познайомився з одним із засновників російського театру — Федором Волковим.
У 1777 році Лебедєв їхав у Неаполь як музикант російського посольства, очолюваного графом А. К. Розумовським — великим любителем музики, але посольство затримався у Відні через війну Австрії з Пруссією. Герасим Степанович продовжив подорожувати по Європі самостійно, заручившись рекомендаційними листами А. К. Розумовського і російського посла у Відні князя Д. М. Голіцина. Лебедєв успішно виступав у великих європейських містах (його гру згадував Гайдн) і ґрунтовно вивчив музику, а також кілька мов.
Завдяки С. Р. Воонцову Лебедєв отримав дозвіл на в'їзд до Індії. Є припущення, що поїздка в Індію була викликана знайомством з освіченими масонами-вільнодумцями з оточення Павла, зокрема, О. Б. Куракіним і С. І. Плещеєвим, яких цікавила інформація про «давні мудрості Сходу».
15 серпня 1785 прибув в Мадрас. Вивчає «мальбарську народну мову» (ймовірно, це була тамільська мова), виступає з концертами. В серпні 1787 Лебедєв прибуває в Калькутту — столицю Бенгалії і всієї Британської Індії, щоб провести тут близько 10 років.
У своїй музиці Герасим Лебедєв поєднував європейське і індійське звучання («бенареська сюїта», написана після відвідин міста Варанасі (Бенарес), «Індійська серенада» та інші). До нього ніхто не виконував індійські мелодії на західних інструментах
Лебедєв брав уроки санскриту у місцевого шкільного вчителя, що супроводжувалося ознайомленням з індійською космогонією, міфологією, літературою, математикою і астрономією, а натомість, крім платні, навчав його європейській музиці. Потім у нього з'явилися й інші вчителі; він самостійно ознайомився також з письмовими джерелами, в тому числі і перекладними. Лебедєву найкраще вдалося вивчити бенгалі, досить добре опанувати калькуттською формою розмовного гіндустані, а також освоїти велику кількість санскритських слів в бенгальській вимові і основи граматики санскриту.
Примітки
ред.- ↑ а б Словарь русских писателей XVIII века. Выпуск 2: К—П / под ред. А. М. Панченко — СПб: Наука, 1999. — С. 191–193. — ISBN 5-02-028095-X
- ↑ Swartz A. Open Library — 2007.
- ↑ Faceted Application of Subject Terminology
- ↑ LIBRIS
- ↑ а б Лебедев Герасим Степанович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
Посилання
ред.- Лебедєв Герасим Степанович // Українська музична енциклопедія / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2011. — Т. 3 : [Л – М]. — С. 46.