Ластівка синьоголова
| Ластівка синьоголова | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Cecropis striolata Temminck & Schlegel, 1847 | ||||||||||||||||
 Ареал виду Гніздування Зимування Осіле проживання | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Hirundo striolata Hirundo daurica striolata Cecropis daurica striolata | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Ластівка синьоголова[1] (Cecropis striolata) — вид горобцеподібних птахів родини ластівкових (Hirundinidae). Мешкає в Південно-Східній Азії. Раніше вважався підвидом даурської ластівки, однак був визнаний окремим видом.
Опис ред.
Довжина птаха становить 19 см. Верхня частина тіла темно-синя, на шиї рудуватий «комір», надхвістя рудувато-коричневе. Обличчя й нижня частина тіла білі, сильно поцятковані темними смужками. Крила коричневі. Хвіст сильно роздвоєний. Виду не притаманний статевий диморфізм. Молоді птахи мають дещо світліше забарвлення, надхвістя в них світліше, хвіст коротший.
Підвиди ред.
.jpg)
Виділяють чотири підвиди:[2]
- C. s. striolata (Schlegel, 1844) — Тайвань, Філіппіни (за винятком островів Сулу), Суматра, Ява, Балі і Малі Зондські острови (на схід до Тимора і Ветара);
- C. s. mayri (Hall, BP, 1953) — Північно-Східна Індія, північний схід Бангладеш, північ М'янми і південь Китаю;
- C. s. stanfordi (Mayr, 1941) — Східна М'янма, Північний Таїланд, Індокитай;
- C. s. vernayi (Kinnear, 1924) — Південна М'янма, Західний Таїланд.
Поширення і екологія ред.
Синьоголові ластівки мешкають в Індії, Бангладеш, М'янмі, Китаї, Таїланді, В'єтнамі, Лаосі, Камбоджі, Індонезії, на Філіппінах, Тайвані і Східному Тиморі. Вони живуть на відкритих місцевостях і в рідколіссях. Живляться комахами, яких ловлять у польоті. Сезон розмноження триває з квітня по липень. Гніздяться поодинці, іноді утворюють розріджені колонії. Гніздо має пляшкоподібну форму, робиться з глини, встелюється пір'ям і сухою травою, розміщується в печерах або в будівлях. У кладці 4—5 білих яєць.
Примітки ред.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Swallows. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 19 вересня 2022.
Джерела ред.
- Turner, Angela K; Chris Rose (1989). Swallows & Martins: An Identification Guide and Handbook. Houghton Mifflin. ISBN 0-395-51174-7.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |