Ластівка сенегальська
| Ластівка сенегальська | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Cecropis senegalensis (Linnaeus, 1766) | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Hirundo senegalensis | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Ластівка сенегальська[2] (Cecropis senegalensis) — вид горобцеподібних птахів родини ластівкових (Hirundinidae). Мешкає в Африці на південь від Сахари.
Опис ред.
Довжина птаха становить 21—25 см. Тім'я, верхня частина тіла і хвіст темно-сині, обличчя і щоки білуваті. Горло і верхня частина грудей блідо-руді, решта нижньої частини тіла і надхвістя темно-руді. Нижні покривні пера крил дуже світлі, контрастують з темними маховими перами. Хвіст довгий, сильно роздвоєний, у самців дещо довший, ніж у самиць. Молоді птахи мають більш коричневе забарвлення[3].
Таксономія ред.
У 1760 році французький зоолог Матюрен Жак Бріссон включив опис червоногузого касика до своєї книги «Ornithologie», описавши птаха за зразком із Сенегалу. Він використав французьку назву L'hirondelle du Sénégal та латинську назву Hirundo Senegalensis[4]. Однак, хоч Бріссон і навів латинську назву, вона не була науковою, тобто не відповідає біномінальній номенклатурі і не визнана Міжнародною комісією із зоологічної номенклатури[5]. Коли в 1766 році шведський натураліст Карл Лінней випустив дванадцяте видання своєї «Systema Naturae», він доповнив книгу описом 240 видів, раніше описаних Бріссоном[5]. Одним з цих видів була сенегальська ластівка, для якої Лінней придумав біномінальну назву Hirundo senegalensis[6]. Згодом сенегальську ластівку перевели до роду Рудогуза ластівка (Cecropis), введеного німецьким орнітологом Фрідріхом Бойє у 1826 році[7].
Підвиди ред.
Виділяють три підвиди:[8]
- C. s. senegalensis (Linnaeus, 1766) — від південної Мавританії, Сенегалу і Гамбії до південно-західного Судану;
- C. s. saturatior (Bannerman, 1923) — від південної Гани до Південного Судану, Ефіопії і північної Кенії;
- C. s. monteiri (Hartlaub, 1862) — від Анголи і півдня ДР Конго до Південної Кенії і північного сходу ПАР.
Поширення і екологія ред.
Сенегальські ластівки поширені від Мавританії і Сенегалу на схід до Ефіопії і на південь до Південно-Африканської Республіки. Вони живуть на узліссях тропічних лісів, на галявинах, у рідколіссях та в лісистих саванах міомбо і мопане. Зустрічаються парами, на висоті до 2800 м над рівнем моря. Іноді утворюють зграйки до 30 птахів.
Сенегальські ластівки живляться комахами, яких ловлять у польоті, на висоті від 2 до 30 м над рівнем моря. Розмножуються протягом усього року, з піком у серпні-квітні. Гніздяться поодинці або невеликими колоніями. Гніздо закрите з трубкоподібним входом, робиться з глини, встелюється пір'ям, розміщується в дуплах дерев, зокрема баобабів, у тріщинах серед скель і в будівлях. У кладці від 2 до 4 білих яєць. Інкубаційний період триває 15 днів, насиджують лише самиці. За пташенятами доглядають і самиці, і самці. Пташенята покидають гніздо через 3 тижні після вилуплення, однак батьки й далі піклуються про них ще 10 днів.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Cecropis senegalensis: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 19 вересня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Borrow, Nik; Demey, Ron (2001). Birds of Western Africa. A & C Black. с. 569. ISBN 0-7136-3959-8.
- ↑ Brisson, Mathurin Jacques (1760). Ornithologie, ou, Méthode contenant la division des oiseaux en ordres, sections, genres, especes & leurs variétés (фр.) (лат.). Т. 2. Paris: Jean-Baptiste Bauche. с. 496—498, Plate 45 fig 1.
- ↑ а б Allen, J.A. (1910). Collation of Brisson's genera of birds with those of Linnaeus. Bulletin of the American Museum of Natural History. 28: 317—335. hdl:2246/678.
- ↑ Linnaeus, Carl (1766). Systema naturae : per regna tria natura, secundum classes, ordines, genera, species, cum characteribus, differentiis, synonymis, locis (лат.). Т. 1, Part 1 (вид. 12th). Holmiae (Stockholm): Laurentii Salvii. с. 345.
- ↑ Boie, Friedrich (1826). Generalübersicht. Isis von Oken (нім.). 19. Col 971.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Swallows. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 19 вересня 2022.
Джерела ред.
- Turner, Angela K.; Rose, Chris (1989). A Handbook to the Swallows and Martins of the World. London: Christopher Helm. ISBN 0-7470-3202-5.
- Mosque Swallow — Species text in The Atlas of Southern African Birds.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |