Лаке́й (також льокай[1][2]) (фр. laquais — «солдат», «слуга, прислуга») — слуга в домі господаря, шинку, готелі чи іншому публічному закладі[1].

Камердинер (у центрі) і лакей (праворуч) подають вино. Ілюстрація з книжки Генріха XXVIII Рейсса[de] Der korrekte Diener, Paul Parey Verlag, Berlin 1900; С. 21

Традиційним одягом лакеїв була ліврея. Старший лакей називався дворецьким.

У переносному сенсі слово «лакей» (а також «лакиза», «лакуза») означає «підлабузник»[1][3].

ПриміткиРедагувати

  1. а б в Лакей // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Льокай // Словник української мови : у 20 т. — К. : Наукова думка, 2010—2020.
  3. Лакиза // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.