Лабіринт (північний мегаліт)
Лабіринт — тип кам'яної споруди у вигляді лабіринту, викладеного на поверхні землі великим або дрібним камінням. У центрі іноді містить невелику дольменоподібну споруду. Зустрічається в Карелії, островах Білого моря, Кольському півострові, Скандинавії, Британських островах, Новій землі. Іноді відносять до так званих мегалітичних споруд.
Всього відомо понад 500 північних лабіринтів, з них у Швеції знаходиться близько 300, Фінляндії — приблизно 140, Росії — близько 50, Норвегії — 20, Естонії — 10, Англії — окремі лабіринти.
Найчастіше має спіралеподібну форму, але зустрічаються і гребеневі структури лабіринтів. Імовірно будувалися протосаамськими племенами. Призначення також достовірно невідоме. Спільний знаменник сучасних уявлень — культова споруда. Серед наукових версій є, наприклад, такі як елемент обряду переходу, або елемент шаманського камлання, або остання дорога душі в інший світ. Простежуване майже обов'язкове сусідство лабіринту з морем породило гіпотезу про лабіринти як культові імітації риболовецьких пасток.
Початок дослідженням лабіринтів Півночі поклав М. М. Виноградов, в'язень Соловецького табору ще в 20-х роках XX століття.
Найбільше скупчення кам'яних лабіринтів на території Росії є на Великому Заяцькому острові архіпелагу Соловецьких островів (Архангельська область).
Останні дослідження російських археологів доводять середньовічне поморське походження північних лабіринтів[1].
Виноски
ред.- ↑ В Карелии найден лабиринт и «многоквартирные» жилища древних [Архівовано 8 листопада 2014 у Wayback Machine.].