Відкрити головне меню

Лабунець Євген Сергійович

Євге́н Сергі́йович Лабуне́ць (7 жовтня 1987(19871007), м. Дніпро — 17 червня 2014, с. Олексіївське, Амвросіївський район, Донецька область) — український військовослужбовець, десантник, солдат Збройних сил України.

Лабунець Євген Сергійович
UA-OR2-PVT-GSB-H(2015).png Старший солдат
Лабунець Євген Сергійович.jpg
Загальна інформація
Народження 7 жовтня 1987(1987-10-07)
Дніпро
Смерть 17 червня 2014(2014-06-17) (26 років)
Олексіївське, Донецька область
поховання: Дніпро
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Рід військ БЗ ДШВ.svg Десантні війська
Формування
25 ОПДБр к.svg
 25 ОПДБр
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

ЖиттєписРедагувати

Євген Лабунець народився у місті Дніпро. Мешкав у житловому масиві Тополя на півдні міста.

Старший солдат, стрілець-помічник гранатометника 25-ї окремої повітряно-десантної бригади, в/ч А1126, смт Гвардійське, Дніпропетровська область.

З весни 2014 року виконував завдання на території проведення антитерористичної операції на Сході України.

17 червня 2014 року зведена колона матеріально-технічного забезпечення з підрозділами охорони зупинилась на привал поблизу села Олексіївське Амвросіївського району Донецької області, та була обстріляна з мінометів. Внаслідок обстрілу солдат Лабунець зазнав тяжких поранень, що несумісні з життям[1].

Похований на Краснопільському кладовищі міста Дніпро. Залишились мати і брат.

НагородиРедагувати

26 липня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[2].

ПриміткиРедагувати

  1. Міноборони оприлюднило список усіх загиблих військових у зоні АТО // НБН, 11 грудня 2014. Архів оригіналу за 17 вересень 2016. Процитовано 30 липень 2017. 
  2. Указ Президента України від 26 липня 2014 року № 619/2014 «Про відзначення державними нагородами України»

ДжерелаРедагувати