Кістковий епіфіз
Епіфі́з (лат. epiphysis, від дав.-гр. ἐπί — «нагорі, над» + φύσις — «рост»), наросток[1] — закруглений, частіше розширений, кінцевий відділ трубчастої кістки, яка формує суглоб із суміжною кісткою за допомогою зчленування їх суглобових поверхонь. Одна з суглобових поверхонь зазвичай опукла (розташовується на суглобовій голівці), а інша увігнута (формується суглобовою ямкою).
Кісткова тканина епіфіза має губчасту структуру. Між епіфізом і діафізом кістки лежать хрящова епіфізарна пластинка й метафіз, за рахунок яких відбувається ріст кістки. Суглобова поверхня епіфіза покрита суглобовим хрящем, під яким розташовується субхондральна пластинка, багата на капіляри та нервові закінчення.
Епіфіз заповнений червоним кістковим мозком, що синтезує еритроцити.
Патологія ред.
До захворювань епіфізу відносяться розсікаючий остеохондрит, хондробластома, остеобластокластома та ін[2].
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Черкасов В. Г. та ін. Частини тіла людини // Міжнародна анатомічна термінологія (латинські, українські, російські та англійські еквіваленти) / Під ред. проф. В. Г. Черкасова. — Вінниця : Нова книга, 2010. — P. 21.
- ↑ Inroductory Course. Архів оригіналу за 1 квітня 2012. Процитовано 12 березня 2009.(англ.)