Кім Олексій Ростиславович
Олексій Ростиславович Кім (нар. 21 вересня 1958) — російський воєначальник. Заступник начальника Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації з 2022 року, заступник командувача Об'єднаного угрупування військ у зоні спеціальної військової операції в Україні (з 11 січня 2023 року)[1], генерал-полковник (2020)[2] . Кандидат військових наук, Заслужений військовий фахівець Російської Федерації .
| Кім Олексій Ростиславович | |||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| рос. Алексе́й Ростисла́вович Ким | |||||||||||||||||||||
 | |||||||||||||||||||||
| Народження | 21 вересня 1958 (66 років) | ||||||||||||||||||||
| Країна |  Росія | ||||||||||||||||||||
| Приналежність |  СРСР → Росія | ||||||||||||||||||||
| Рід військ |  Сухопутні війська | ||||||||||||||||||||
| Роки служби | 1979 — дотепер | ||||||||||||||||||||
| Звання | генерал-полковник | ||||||||||||||||||||
| Командування | Загальновійськова академія збройних сил Російської Федерації | ||||||||||||||||||||
| Війни / битви | |||||||||||||||||||||
| Нагороди |
| ||||||||||||||||||||
 Кім Олексій Ростиславович у Вікісховищі | |||||||||||||||||||||
Життєпис
ред.У 1979 році закінчив Московське вище загальновійськове командне училище імені Верховної Ради Російської РФСР. З 1979 року проходив військову службу у складі Обмеженого контингенту Радянських військ в Афганістані.
Із золотою медаллю закінчив Військову академію ім. М. В. Фрунзе[3].
Проходив службу на посаді заступника начальника оперативного відділу штабу загальновійськової армії під час громадянської війни в Таджикистані[3]. Був нагороджений орденом Мужності.
З початком Другої чеченської війни обіймав посаду начальника штабу — першого заступника командувача західним напрямом Об'єднаного угруповання федеральних сил на Північному Кавказі, яке захопило Ачхой-Мартановський та Урус-Мартановський райони Чечні і брало участь в операції із захоплення федеральними військами Грозного[3].
З серпня 1999 року обіймав посаду начальника оперативного відділу — заступника начальника штабу 58-ї загальновійськової армії Північно-Кавказького військового округу[4]. Закінчив Військову академію Генерального штабу Збройних сил Російської Федерації у 2003 році із золотою медаллю.
З 2008 по грудень 2009 року — заступник начальника Загальновійськової академії Збройних сил Російської Федерації з навчальної та наукової роботи[5].
З грудня 2009 по січень 2010 року — начальник Загальновійськової академії Збройних Сил Російської Федерації. З січня 2010 по серпень 2014 року — заступник начальника Загальновійськової академії з навчальної та наукової роботи.
З лютого по грудень 2017 року — начальник Центру з примирення ворогуючих сторін у Сирійській Арабській Республіці[6][7].
З серпня 2014 по квітень 2019 року — заступник начальника Військової академії Генерального штабу Збройних сил Російської Федерації з навчальної роботи[8] .
З квітня 2019 року — заступник Головнокомандувача Сухопутними військами з миротворчої діяльності[9] .
З вересня 2022 начальник Головного штабу — перший заступник Головнокомандувача Сухопутними військами Російської Федерації.
Указом Президента Російської Федерації № 769 від 10 грудня 2020 року Олексію Кіму присвоєно військове звання генерал-полковник[10] .
На січень 2023 року — заступник начальника Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації. 11 січня 2023 року разом з генералом армії Олегом Салюковим призначений заступником командувача Об'єднаного угрупування військ у зоні спеціальної військової операції[11][1].
Був членом опікунської ради Міжрегіональної громадської організації випускників Московського вищого військового командного училища ім. Верховної Ради РРФСР «Кремль» (МРГО «Кремль»)[12].
Кандидат військових наук, професор.
20 грудня 2024 року СБУ оголосила Олексію Кіму заочно підозру за наведення ракетного удару по знімальній групі Reuters[13]
Нагороди
ред.- Орден «За заслуги перед Батьківщиною» 2-го ступеня з мечами
- Орден «За заслуги перед Батьківщиною» 3-го ступеня з мечами
- Орден «За заслуги перед Батьківщиною» 4-го ступеня
- Орден Олександра Невського
- Орден Кутузова
- Два ордени Мужності
- Орден «За військові заслуги»
- Орден «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» 3-го ступеня
- Медалі СРСР та РФ
- Заслужений військовий спеціаліст Російської Федерації
Примітки
ред.- ↑ а б Герасимова назначили командующим Объединённой группировкой войск
- ↑ Президент России подписал указ о присвоении воинских званий - Новости. rus.team (ru-ru) . Архів оригіналу за 9 червня 2021. Процитовано 9 червня 2021.
- ↑ а б в Начопер в атаку не ходит, начопер в атаку летит... old.redstar.ru. Архів оригіналу за 9 червня 2021. Процитовано 10 червня 2021.
- ↑ Начопер в атаку не ходит, начопер в атаку летит... old.redstar.ru. Архів оригіналу за 9 червня 2021. Процитовано 9 червня 2021.
- ↑ Берлинская бригада. "Назад в ГСВГ" (рос.). Архів оригіналу за 10 червня 2021. Процитовано 10 червня 2021.
- ↑ Генерал-лейтенант Ким рассказал о помощи российских медиков мирным сирийцам. РИА Новости (рос.). 20170321T1812. Архів оригіналу за 10 червня 2021. Процитовано 10 червня 2021.
- ↑ В российском Центре по примирению нарушения перемирия объяснили провокациями боевиков. Газета.Ru (рос.). Архів оригіналу за 10 червня 2021. Процитовано 10 червня 2021.
- ↑ «Альма-матер» для полководцев: почему диплом российской Военной академии Генерального штаба ценится во всем мире. Рамблер/новости (рос.). Архів оригіналу за 9 червня 2021. Процитовано 9 червня 2021.
- ↑ Военная делегация Минобороны России проводит рабочий визит в Республику Никарагуа. news.myseldon.com. Архів оригіналу за 9 червня 2021. Процитовано 9 червня 2021.
- ↑ Указ Президента Российской Федерации от 10.12.2020 № 769 ∙ Официальное опубликование правовых актов ∙ Официальный интернет-портал правовой информации. publication.pravo.gov.ru. Архів оригіналу за 23 жовтня 2021. Процитовано 22 червня 2021.
- ↑ "Має постраждати": Путін у катастрофічній ситуації, тому часто змінює воєначальників, — ЗМІ. Фокус (укр.). 13 січня 2023. Процитовано 13 січня 2023.
- ↑ КРЕМЛЕВЦЫ. - 23 Октября 2015 - Общественное Московское телевидение. www.omttv.ru. Архів оригіналу за 10 червня 2021. Процитовано 10 червня 2021.
- ↑ Служба безпеки України. Telegram. Процитовано 20 грудня 2024.