Відкрити головне меню

Кюренберґ
Der von Kürenberg
Codex Manesse Der von Kürenberg.jpg
Народився XII століття
Лінц, Австрія
Помер XII століття
Громадянство
(підданство)
Німеччина
Діяльність поет
Мова творів німецька
Напрямок лірика
Жанр мінезанг

CMNS: Кюренберґ на Вікісховищі

Кюренберґ — середньоверхньонімецький поет-мінезингер XII століття.

БіографіяРедагувати

Про життя Кюренберґа відомо дуже мало. Щодо місця народження поета, то існує декілька населених пунктів з назвою Кюрнберґ (нім. Kürnberg) або схожими на неї найменуваннями: всі ці назви походять від середньоверхньонімецького слова «kürn», тобто «млин» (Кюренберґ означає «Млинова гора»). Батьківщиною мінезингера часто вважають місцевість Кюрнберґського лісу (нім. Kürnberger Wald), яка знаходиться на захід від австрійського міста Лінц, що розташоване на березі Дунаю. Як доказ цієї версії виступає той факт, що за своїм стилем та тематикою міннезанг Кюренберґа має деякі схожості з піснями Дітмара фон Айста; а річка Айст, від якої походить прізвище Дітмара, впадає в Дунай поблизу Лінца. Ба більше, назву Кюренберґ мають ще декілька населених пунктів Баварії та ще одне австрійське містечко, яке також розташоване неподалік р. Айст.

Існують припущення, що поет належав до роду міністеріалів Кюренберґів, сліди яких простежуються в XII столітті в різних місцях Баварії та Австрії. Цілком впевнено можна стверджувати, що Кюренберґ належав до представників придунайського міннезангу. Дослідники також намагались пов'язати особу мінезингера з якоюсь історичною особистістю. Зокрема, Петер Фольк (нім. Peter Volk) ототожнює поета з Зіґіхардом (нім. Sigihard), братом графа Генріха фон Шала (нім. Heinrich von Schala,обоє померли бл. 1191/1192 года) з роду Тенґелінґерів (нім. Tengelinger), а поселення Кюренберґ –з населенним пунктом Кірнберґ-ан-дер-Манк (нім. Kirnberg an der Mank), який знаходиться на південь від міста Мельк, що в Нижній Австрії.[1]

ТвориРедагувати

Прибивсь до мене сокіл,
І я до нього звик
Привчав я того птаха
До себе понад рік.
Я дужі крила щедро
Йому позолотив,
А він на вільну волю
Від мене полетів.
Ген високо у небі
Літає вільний птах,
І ретязці шовкові
У нього на ногах, -
Хоч він у позолоті
Весь з голови до ніг,
Та до свого кохання
Не полетіть не міг.

«Falkenlied"» [2]

Іменем Кюренберґ підписані 15 строф, які входять до «Манесського кодексу» (індекс С; створені незабаром після 1300 року); від давнішого «Будапештського рукопису» (нім. Budapester Liederhandschrift, індекс Bu; угорський філолог Андраш Візкелеті помітив деякі схожості в звуковому ладі строф Кюренберґа та рукописами останніх двох десятиліть XII століття) збереглись лиш фрагменти — всього 3 аркуші, а на них напис «Гер фон Кюренберґ» (нім. Der Herr von Kürenberg) та перші 9 строф поета. Лінгвістичні результати експертизи вказують на те, що «Будапештський рукопис» був написаний баварсько-австрійським діалектом в басейні Дунаю, десь між Реґенсбурґом та Віднем.[3]

Мінезингер використовував строфу, що назвали його іменем — «кюренберзька строфа» — це чотиривірш із парною римою (aabb) та цезурою. Перші три вірші мають однаковий розмір: три наголоси на першму та другому піввірші, а в четвертому вірші останній піввірш видовжено — в ньому 4 наголоси. Така ж строфа використовується й у «Пісні про Нібелунгів», тому цей чотиривірш також часто називають «строфою Нібелунгів».[4]

Одні вірші написані з точки зору чоловіка (нім. Botenlied), а інші — жінки (нім. Frauenstrophen). В одному з віршів дама стоїть вночі на зубчастій стіні та слухає як лицар співає серед натовпу «в стилі Кюренберґа» (нім. in Kürenberges wîse), а в іншому дама порівнюється з соколом: жінок та соколів легко приручити, якщо їх правильно заманити, то вони самі шукатимуть чоловіка. Кюренберґ також використовував такий літературний засіб, як вексель (нім. Wechsel) — чергуванні строф із чоловічими і жіночими римами.[5]

Кюренберґ використовував деякі елементи, які характерні для пізнього міннезангу: необхідність таємниці, боязнь шпигунів, наклепники (нім. merkære) і брехуни(нім. lügenære), смиренна роль чоловіка. [5]

ПерекладиРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Peter Volk: Die Königin der Manessischen Liederhandschrift. Zur Historizität des Kürenbergers. Alemannisches Jahrbuch 1999—2000 (2001) S. 225—256.
  2. Переклад Леоніда Первомайського
  3. András Vizkeleti: Die Budapester Liederhandschrift. In: Beiträge zur Geschichte der deutschen Sprache und Literatur 110 (1988), S. 387—407. Hier S. 398ff. Mehrere Beiträge des Grazer Symposiums 13.-17. Oktober 1999
  4. Качуровський І. В., 2005, с. 249
  5. а б Emmerson, R. K., & Clayton-Emmerson, S., 2005, с. 396

ДжерелаРедагувати

  • Качуровський І. В. Ґенерика і архітектоніка. — К. : Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2005. — Т. 1. Література європейського Середньовіччя. — 382 с. — ISBN 978-966-518-329-7.
  • Emmerson, R. K., & Clayton-Emmerson, S. Key figures in medieval Europe: an encyclopedia. — Taylor & Francis, 2005. — 784 p. — ISBN 978-0415973854.
  • Ausgabe: Des Minnesangs Frühling. Hg. von Karl Lachmann und Moriz Haupt, Berlin 1857, 38. Aufl.1988 bearbeitet von Hugo Moser und Helmut Tervooren.
  • Joachim Bumke: Geschichte der deutschen Literatur im hohen Mittelalter. 1990, S. 84f.
  • Rolf Grimminger: Poetik des frühen Minnesangs (MTU 27, 1969)
  • Die erste Phase des deutschen Minnesangs (ca.1150-1170): Der «Donauländische Minnesang» und der Kürenberger, in: Sieglinde Hartmann: Deutsche Liebeslyrik vom Minnesang bis zu Oswald von Wolkenstein. Wiesbaden 2012, S. 79-95.
  • Peter Kern: Die Kürenberg-Texte in der Manessischen Handschrift und im Budapester Fragment. In: Entstehung und Typen mittelalterlicher Lyrikhandschriften. Akten des Grazer Symposiums 13.-17. Oktober 1999. Hg. Anton Schwob und András Vizkelety (Jahrbuch für Internationale Germanistik, Reihe A Kongressberichte Bd. 52) Bern: Peter Lang. S. 143—163
  • Hellmut Rosenfeld. Der von Kürenberg. // Neue Deutsche Biographie. — Berlin: Duncker & Humblot, 1982. — Band 13. — S. 232 (Посилання).
  • Christel Schmid: Die Lieder der Kürenberg — Sammlung. Einzelstrophen oder zyklische Einheiten? (GAG 301), Kümmerle Verlag, Göppingen 1980
  • Meinolf Schumacher: Einführung in die deutsche Literatur des Mittelalters. Wissenschaftliche Buchgesellschaft, Darmstadt 2010, ISBN 978-3-534-19603-6, S. 123f.
  • Günther Schweikle: Der von Kürenberg. In: Die deutsche Literatur des Mittelalters — Verfasserlexikon. 2., völlig neu bearb. Aufl. Bd. 5 (Koc — Mar), 1985, Sp. 454—461
  • Günther Schweikle: Die mhd. Minnelyrik I. 1977 (nhd. Übersetzung)
  • Peter Wapnewski: Des Kürenbergers Falkenlied. In: Euphorion 53, 1959, S. 1-19. Wieder abgedruckt in: Peter Wapnewski: Waz ist minne. Studien zur mittelhochdeutschen Lyrik. München 1975
  • Bernd Weil: Das Falkenlied des Kürenbergers. Frankfurt am Main 1985
  • Max Wehrli: Deutsche Lyrik des Mittelalters Auswahl und Übersetzung von Max Wehrli, Zürich 1955

ПосиланняРедагувати