Дітмар фон Айст
Dietmar von Aist
Народився 1115[1]
Верхня Австрія, Австрія
Помер 1171
Країна Німеччина
Діяльність поет
Мова творів німецька
Напрямок лірика
Жанр мінезанг

Дітмар фон Айст (нім. Dietmar von Aist) — мінезингер із Верхньої Австрії. Представник придунайської поезії, а відтак раннього німецького мінезангу.

Біографія ред.

Про життя Дітмара відомо дуже мало. Вже з 1139 року в тогочасних рукописах Зальцбурга, Регенсбурга та Відня фігурують згадки про якогось Дітмара фон Айста. Цілком можливо, що прізвище Айст походить від назви однойменної річки — лівої притоки Дунаю. Близько 1125 року рід фон Айстів засвідчується документально у Верхній Австрії, де сьогодні є руїни маєтку цього роду, а в Айстерсгаймі — обведений ровом замок, який побудували близько 1136 року. Через хронологічні причини неможливо встановити, чи згаданий у цих документах фрайгерр (барон) Дітмар де Айст (нім. Dietmar de Aist) насправді був поетом. Також є велика ймовірність, що засвідчений документально Дітмарус де Аґаста (нім. Ditmarus de Agasta), який помер близько 1171 року, і є нашим поетом-мінезингером. Ба більше, в документах трапляються різні написання прізвища: Айст (нім. Ayst) та Ейст (нім. Eist). Після того, як із родової лінії фон Айстів виокремилася лінія фон Айстерсгаймів, в документах також згадується ім'я Дітмар (1299 р.). Через це дуже важко встановити справжню особу поета. В «Короні» (нім. Diu Crône 1220 р.) Генріха фон Тюрліна оплакується смерть поета.

Твори ред.

Дітмару приписують цілий ряд пісень, однак тільки невелику частину з них можна з цілковитою впевненістю зарахувати до його авторства. Це 16 пісень, що складаються з 42 строф і належать до раннього періоду мінезангу. Його твори є наче містком між некуртуазною та куртуазною формами. Поет одним із перших почав використовувати рефрен та вексель (нім. Wechsel — літературний засіб, який полягає в чергуванні строф із чоловічими і жіночими римами або ж чергування монологу автора зі звертаннями до іншої особи — зазвичай коханої/коханого, читача тощо.).

Тематика пісень — стосунки між чоловіком і жінкою (любов, стосунки, партнерство). Одні пісні написані з точки зору чоловіка, а інші — жінки. Жінка займає сильну позицію, вона сама на свій розсуд вибирає собі партнера (наприклад, «Там жінка одненька стояла» (нім. Ez stuont ein frouwe alleine)).

Дітмару належить перший збережений «таґелід» (нім. Tagelied), тобто «пісня дня» — «Прокинься, милий, час наспів!»:

Середньоверхньонімецький оригінал Німецький переклад 1[2] Німецький переклад 2[3] Український переклад[4]

«Slâfest du, friedel ziere?

man wecket uns leider schiere.

ein vogellîn sô wol getân,

daz ist der linden an daz zwî gegân.»


«Ich was vil sanfte entslâfen,

nu rüefest du kint ‚Wâfen‘.

liep âne leit mac niht gesîn.

swaz du gebiutest, daz leiste ich, friundîn mîn.»


Diu frouwe begunde weinen:

«Du rîtest und lâst mich eine.

wenne wilt du wider her zuo mir?

ôwê, du füerest mîn fröude sament dir!»

«Schläfst du, lieber Freund?

Man weckt uns leider bald.

Ein Vöglein so schön,

das ist auf der Linde Zweig geflogen.»


«Ich war so sanft eingeschlafen,

 nun rufst du, Kind, ‚wach auf!‘.

Lieb ohne Leid kann nicht sein,

Was du gebietest, das tue ich, meine Freundin.»


Die Dame begann zu weinen.

«Du reitest von hinnen und läßt mich allein.

Wann wirst du wieder zu mir kommen?

O weh! Du führst meine Freude mit dir.»

«Schläfst du, schöner Freund?

Man weckt uns leider bald;

ein Vöglein, ein so schönes,

 das hat sich der Linde ins Gezweig gesetzt.»


«Ich war ganz leicht eingeschlafen,

 als du, Kind; ‚O weh‘ riefst.

Liebe ohne Leid kann es nicht geben.

Was du befiehlst, Geliebte, das tue ich.»


Die Dame begann zu weinen:

«Du reitest weg und lässt mich alleine.

Wann willst du wieder her zu mir kommen?

Oweh, du führst meine Freude mit dir fort!»

«Прокинься, милий, час наспів!

Досвітній в липах чути спів,-

Маленька пташка, про що вона

Співає нам біля вікна?»


«Не руш мене, я сплю — ще ніч.

Та ось вже серцем чую клич:

 Меч і війна, кохання й біль —

їх не розняти, шкода й зусиль!»


Тихо зронила сльозу з-під вій:

 «Щастя моє, чоловіче мій!

Доки ж тебе чекатиму я?

Радість з тобою зникає моя».

Примітки ред.

  1. https://www.geschichtewiki.wien.gv.at/Dietmar_von_Aist
  2. Schweikle, Günther: S. 152—155
  3. Rohrbach, Gerdt: S. 1
  4. Переклад Первомайського. Архів оригіналу за 7 квітня 2016. Процитовано 2 квітня 2016. 

Джерела ред.

Тексти ред.

  • Hugo Moser, Helmut Tervooren (Bearb.): Des Minnesangs Frühling. 38., erneut revidierte Auflage. Hirzel, Stuttgart 1988, ISBN 3-7776-0448-8, S. 56-69.

Інші ред.

  • Joachim Bumke: Geschichte der deutschen Literatur im hohen Mittelalter, München 1990, pp 85–86 ISBN 3-423-04552-3
  • Hans Fromm (ed): Der deutsche Minnesang: Aufsätze zu seiner Erforschung, Vol 1, Darmstadt 1961; Vol 2 (= Wege der Forschung; Band 608), Darmstadt 1985 ISBN 3-534-08604-X
  • Rolf Grimminger: Poetik des frühen Minnesangs, (= Münchener Texte und Untersuchungen zur deutschen Literatur des Mittelalters; vol 27), München 1969
  • Andreas Hensel: Vom frühen Minnesang zur Lyrik der Hohen Minne: Studien zum Liebesbegriff und zur literarischen Konzeption der Autoren Kürenberger, Dietmar von Aist, Meinloh von Sevelingen, Burggraf von Rietenburg, Friedrich von Hausen und Rudolf von Fenis, Frankfurt am Main 1997 ISBN 3-631-31138-9
  • Fritz Peter Knapp: Deutschsprachiges Schrifttum, in: Anna M. Drabek (Redaktion), Österreich im Hochmittelalter (907 bis 1246), (= Veröffentlichungen der Kommission für die Geschichte Österreichs/Österreichische Akademie der Wissenschaften; Band 17), Wien 1991, pp 505—526 ISBN 3-7001-1861-9
  • Kuhn, Hugo. Dietmar von Eist (Aist). // Neue Deutsche Biographie. Berlin, 1957, Band 3, S. 675 (Digitalisat).
  • Alfred Romain: Die Lieder Dietmars von Eist, in: Beiträge zur Geschichte der deutschen Sprache und Literatur 37 (1912), pp 349—431, 565
  • Günther Schweikle: Minnesang, (= Sammlung Metzler; vol 244), 2., corrected edition Stuttgart 1995 ISBN 3-476-12244-1
  • Helmut Tervooren: Dietmar von Aist, in: Verfasserlexikon, vol 2, 2nd edition Berlin [and elsewhere] 1980, Spalte 95-98 ISBN 3-11-007699-3
  • Codex Manesse. Die Miniaturen der Großen Heidelberger Liederhandschrift, edited and explained by Ingo F. Walther, Frankfurt a.M 1989 ISBN 3-458-14385-8
  • Herbert Zeman (Hg.): Literaturgeschichte Österreichs: von den Anfängen im Mittelalter bis zur Gegenwart, Graz 1996 ISBN 3-201-01650-0

Посилання ред.