Куяльник (селище)

Історичне селище на тариторії сучасної Одеси

Куяльник — історичне поселення, яке існувало біля підніжжя і на схилах Шкодової гори в межах сучасного міста Одеса, в районі Хаджибейської дороги.

Куяльник
Загальна інформація
46°31′28″ пн. ш. 30°41′05″ сх. д. / 46.52458333336110741° пн. ш. 30.684722222250002233° сх. д. / 46.52458333336110741; 30.684722222250002233Координати: 46°31′28″ пн. ш. 30°41′05″ сх. д. / 46.52458333336110741° пн. ш. 30.684722222250002233° сх. д. / 46.52458333336110741; 30.684722222250002233
Країна  Україна
Адмінодиниця Одеса
Карта
Мапа

Селище було засновано запорожцями після зруйнування Запорізької Січі, коли велика частина козаків перейшла в турецькі володіння. Вони оселилися в передмісті Хаджибея, в районі Куяльницько-Хажибейського пересипу. Оскільки сам пересип, вузький і завдовжки 8 км, тоді постійно затоплювався, то оселялися вони на схилах гір Шкодової та Довга могила. На схилах Шкодової гори виникло поселення Куяльник — Куяльницькі хутори: Великий, Середній і Малий Куяльник, — де у 1809 р. засновано Вознесенську церкву. Сама церква не збереглася, але існують метричні книги Вознесенської церкви, які велися від 1809 до 1822 року.

Станом на 1967 рік с. Куяльник[1] (та с. Крива Балка[2] і с. Ленінський) включено в смугу м. Одеса.[3][4]

Козацькі поховання на Куяльницькому кладовищі

На даний час від селища збереглося лише Куяльницьке кладовище, яке виникло приблизно у 1775 році, із похованнями, датованими від 1791 року, тобто за три роки до розбудови Одеси.

Див. також

ред.

Джерела

ред.

Примітки

ред.
  1. Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 368.
  2. Карта РККА L-36 (А), 1941(рос.)
  3. Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 квітня 1967 року) / В. Є. Нижник (відп. ред.), Д. О. Шелягин (упорядник). — К. : Вид-во політ. літ-ри України, 1969. — Т. II. — С. 417.
  4. Карта РККА L-36 (А), 1941