Кущавник новобританський
| Кущавник новобританський | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Cincloramphus grosvenori Gilliard, 1960 | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Megalurulus grosvenori | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Куща́вник новобританський[2] (Cincloramphus grosvenori) — вид горобцеподібних птахів родини кобилочкових (Locustellidae)[3]. Ендемік Папуа Нової Гвінеї. Раніше вважався конспецифічним з бугенвільським і меланезійським кущавником. Вид названий на честь Гілберта Гросвенора, редактора журналу «National Geographic» і президента Національного географічного товариства[4].
Поширення і екологія ред.
Новобританські кущавники є ендеміками острова Нова Британія в архіпелазі Бісмарка. Вони живуть у вологих гірських тропічних лісах. Зустрічаються на висоті від 1580 до 2400 м над рівнем моря. На більш нижчих висотах новобританського кущавника змінює рудощокий кущавник, який мешкає на висоті до 1400 м над рівнем моря.
Збереження ред.
Новобританські кущавники відомі лише за двома зразками, зібраними в грудні 1958 року. Після цього вид не спостерігався. МСОП класифікує цей вид як вразливий, хоча деякі дослідники, зокрема Джуліан Гьюм, вважають новобританського кущавника вимерлим. Імовірно, популяція цього виду становить від 2500 до 10000 птахів. Їм можуть загрожувати інвазивні види хижаків.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Cincloramphus grosvenori. Архів оригіналу за 28 лютого 2021. Процитовано 17 грудня 2021.
- ↑ Cincloramphus grosvenori у базі Avibase.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (July 2021). Grassbirds, Donacobius, Malagasy warblers, cisticolas, allies. IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 4 жовтня 2018. Процитовано 17 грудня 2021.
- ↑ Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 179. ISBN 978-1-4081-2501-4.
Джерела ред.
- E. Thomas Gilliard: Results of the 1958–1959 Gilliard New Britain Expedition, 2. A new species of thicket warbler (Aves, Cichlornis) from New Britain. In: Amer. Mus. Novit. No. 2008, 1960, S. 1–6.
- B. J. Coates: The Birds of Papua New Guinea, Including the Bismarck Archipelago and Bougainville. Vol. 2. Passerines. Dove Publications, Alderley, Queensland 1990, S. 78.
- Guy Dutson: Birds of Melanesia: The Bismarcks, Solomons, Vanuatu and New Caledonia. Christopher Helm, London 2011, ISBN 978-0-7136-6540-6, S. 400.
- Phil Gregory: Birds of New Guinea Including Bismarck Archipelago and Bougainville. Lynx Edicions, Barcelona 2017, ISBN 978-84-941892-7-2, S. 400.
- Julian P. Hume: Extinct Birds. 2. Auflage. Bloomsbury Publishing, London 2017, ISBN 978-1-4729-3744-5, S. 300.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |