Куріпка малазійська
| Куріпка малазійська | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Tropicoperdix charltonii (Eyton, 1845)[2] | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Perdix charltonii Arborophila charltonii | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Куріпка малазійська[3] (Tropicoperdix charltonii) — вид куроподібних птахів родини фазанових (Phasianidae). Мешкає в Південно-Східній Азії.
Опис ред.
Довжина птаха становить 26-32 см. Самці важать 290 г, самиці 250 г. Тім'я і потилиця коричневі, поцятковані темними плямками. Над очима білуваті "брови", на скронях охристі плями, горло і шия поцятковані коричневими смугами. Верхня частина грудей каштанова, зверху окаймлена чорнуватим "коміром". Нижня частина грудей, живіт і боки охристі, груди і боки поцятковані чорнуватим лускоподібним візерунком. Верхня частина тіла коричнева. поцяткована тонкими чорнуватими і охристими смугами. Дзьоб зеленувато-жовтий, лапи жовті. Самиці мають дещо більш тьмяне забарвлення. У представників підвиду T. c. atjenensis забарвлення більш яскраве, ніж у представників номінативного підвиду, а у представників підвиду T. c. graydoni лапи зеленувато-жовті[4][5].
Підвиди ред.
Виділяють три підвиди:[6]
- T. c. charltonii (Eyton, 1845) — південь М'янми і Таїланду (перешийок Кра), Малайський півострів;
- T. c. atjenensis (Meyer de Schauensee & Ripley, 1940) — північна і південна Суматра (Ачех, Лампунг);
- T. c. graydoni (Sharpe & Chubb, C, 1906) — північний Калімантан (Сабах, зокрема долина Данум[en]).
Деякі дослідники виділяють підвид T. c. graydoni — у окремий вид Tropicoperdix graydoni[7].
Поширення і екологія ред.
Малазійські куріпки мешкають в М'янмі, Таїланді, Малайзії і Індонезія. Вони живуть у вологих рівнинних тропічних лісах з густим бамбуковим і чагарниковим підліском, на узліссях, трапляються у вторинних лісах. Зустрічаються парами або невеликими зграйками, переважно на висоті до 300 м над рівнем мря, місцями на висоті до 500 м над рівнем моря. Живляться насіням, ягодами і комахами, зокрема термітами.
Збереження ред.
МСОП класифікує Tropicoperdix charltonii як вразливий вид, а підвид T. c. graydoni — як окремий вид Tropicoperdix graydoni, стан збереження цього є близьким до загрозливого. За оцінками дослідників, популяція малазійських куріпок становить приблизно 10 тисяч птахів. Їм загрожує знищення природного середовища. На Суматрі малазійські куріпки тривалий час не спостерігалися і можуть бути вимерлими.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Tropicoperdix charltonii: інформація на сайті МСОП (версія 2022.2) (англ.) 22 січня 2023
- ↑ Eyton, T. C. (1845). Descriptions of some apparently new species of Birds from Malacca. The Annals and Magazine of Natural History. 16: 230.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Madge, Steve; McGowan, Phil (2010). Pheasants, Partridges & Grouse: Including buttonquails, sandgrouse and allies. Bloomsbury. с. 267—268. ISBN 9781408135655.
- ↑ Jeyarajasingam, Allen (2012). A Field Guide to the Birds of Peninsular Malaysia and Singapore. Oxford University Press. с. 75. ISBN 9780199639434.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2023). Pheasants, partridges, francolins. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 22 січня 2023.
- ↑ BirdLife International (2016). Tropicoperdix graydoni: інформація на сайті МСОП (версія 2022.2) (англ.) 22 січня 2023
Джерела ред.
- Steve Madge, Phil McGowan und Guy M. Kirwan: Pheasants, Partridges and Grouse. A Guide to the Pheasants, Partridges, Quails, Grouse, Guineafowl, Buttonquails and Sandgrouse of the world. Christopher Helm, London 2002, ISBN 0-7136-3966-0.
Посилання ред.
- Chen, D.; Liu, Y; Davison, G.W.H.; Dong, L.; Chang, J.; Gao, S.; Li, S.-H.; Zhang, Z. (2015). Revival of the genus Tropicoperdix Blyth 1859 (Phasianidae, Aves) using multilocus sequence data. Zoological Journal of the Linnean Society. 175 (2): 429—438. doi:10.1111/zoj.12273.
- Chen, D.; Braun, E.L.; Forthman, M.; Kimball, R.T.; Zhang, Z. (2018). A simple strategy for recovering ultraconserved elements, exons, and introns from low coverage shotgun sequencing of museum specimens: placement of the partridge genus Tropicoperdix within the Galliformes. Molecular Phylogenetics and Evolution. 129: 304—314. doi:10.1016/j.ympev.2018.09.005. PMID 30201427.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |