Куріпка буровола
| Куріпка буровола | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Буровола куріпка (самець)
 Буровола куріпка (самиця)
| ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Arborophila brunneopectus Blyth, 1855 | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Курі́пка буровола[2] (Arborophila brunneopectus) — вид куроподібних птахів родини фазанових (Phasianidae). Мешкає в Китаї та Індокитаї[3].
Опис ред.
Довжина птаха становить 28 см. Середня довжина хвоста становить 6-7 см, довжина дзьоба 20-21 мм. Розмах крил у самців становить 14,5 см, у самиць 13,5 см. Забарвлення у самиць і самців подібне. Буроволі куріпки мають переважно жовтувате забарвлення. Від дзьобі ідуть чорні смуги, які проходять через очі і далі по горлі та утворюють на волі "комірець". Тім'я чорне. Пір'я на крилах біле з чорними кінчиками, пір'я на спині строкате, коричнево-чорно-біле. Райдужки червоні[4][5][6][7].
Підвиди ред.
Виділяють три підвиди:[8]
Поширення і екологія ред.
Буроволі куріпки живуть у вологих рівнинних і гірських тропічних лісах. Зустрічаються на висоті до 1800 м над рівнем моря.
Поведінка ред.
Буроволі куріпки зустрічаються сімейними зграйками від 4 до 9 птахів. Живляться насінням і комахами, яких шукають в опалому листі. Сезон розмноження триває з травня по червень[9][10].
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Arborophila brunneopectus. Архів оригіналу за 26 листопада 2021. Процитовано 26 листопада 2021.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ McGowan, Philip J. K.; Dowell, Simon D.; Caroll, John P.; Aebischer, Nicholas J. (1995). Partridges, Quails, Francolins, Snowcocks, and Guineafowl. IUCN. с. 42. ISBN 978-2-8317-0269-8. Архів оригіналу за 3 січня 2014. Процитовано 1 грудня 2013.
- ↑ Arboricola brunneopecta. Journal of the Bombay Natural History Society. Bombay: The Times Press. 28: 13—15. 1923. Процитовано 1 грудня 2013.
- ↑ Blanford, W. T.; Oates, E. W. (1889). The Fauna of British India, Including Ceylon and Burma. Т. 4. London: Taylor & Francis. с. 128—129. Процитовано 1 грудня 2013.
- ↑ Ogilvie-Grant, W. R. (1893). Catalogue of the Game-Birds in the Collection of the British Museum. London. с. 216—217. Процитовано 1 грудня 2013.
- ↑ Deignan, H. G. (1945). The Birds of Northern Thailand. Washington: United States Government Printing Office. с. 89—91. Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 1 грудня 2013.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (2021). Pheasants, partridges, francolins. IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 5 жовтня 2021. Процитовано 25 листопада 2021.
- ↑ McGowan, Phil; Madge, Steve (2010). Pheasants, Partridges & Grouse: Including buttonquails, sandgrouse and allies. Bloomsbury Publishing. с. 171—172. ISBN 978-1-4081-3566-2. Архів оригіналу за 25 листопада 2021. Процитовано 26 листопада 2021.
- ↑ Hume, Allan (1875). Arborophila brunneopectus. Stray Feathers. 3: 174—176. Процитовано 1 грудня 2013.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |