Курт фон Естеррайх
Курт фон Естеррайх (нім. Curt von Oesterreich; 9 серпня 1880, Франкфурт-на-Одері — 24 жовтня 1949) — німецький офіцер, генерал-лейтенант вермахту. Кавалер ордена Pour le Mérite.
Курт фон Естеррайх | |
---|---|
нім. Curt von Oesterreich | |
Народився | 9 серпня 1880 Франкфурт-на-Одері, Німецька імперія |
Помер | 24 жовтня 1949 (69 років) |
Діяльність | офіцер |
Учасник | Перша світова війна і Друга світова війна |
Військове звання | ![]() |
Нагороди | |
Біографія
ред.Син генерал-лейтенанта Бернгарда фон Естеррайха і його дружини Ольги, уродженої фон Ерцен. В 1899 році вступив в Прусську армію. Учасник Першої світової війни. Після демобілізації армії залишений в рейхсвері. 31 січня 1929 року вийшов у відставку. 1 квітня 1934 року вступив в службу комплектування.
З 26 серпня 1939 по 1 грудня 1940 року — командир 368-го піхотного полку 207-ї піхотної дивізії. Учасник Польської кампанії. З 1 лютого 1941 року — командир військовополонених в 20-му військовому окрузі, з 25 липня 1942 року — у 2-му оперативному районі, з 13 липня 1942 року — знову у 20-му військовому окрузі. 1 травня 1943 року відправлений в резерв, 31 липня звільнений у відставку. Член Імперської торгової палати.
3 жовтня 1945 року заарештований радянською окупаційною владою. Виступав свідком на Нюрнберзькому процесі.[1] З 21 липня 1947 по січень 1949 року утримувався в Лефортовській в'язниці.[2] Помер у спецтаборі НКВС.
Сім'я
ред.10 квітня 1911 року одружився з Магдаленою фон Фальк, дочкою генерала піхоти Адальберта фон Фалька.[3]
Звання
ред.- Фанен-юнкер (1899)
- Фенріх (18 квітня 1900)
- Лейтенант (18 січня 1901; патент від 1 лютого 1900)
- Оберлейтенант (18 жовтня 1909)
- Гауптман (18 грудня 1913)
- Майор (1 червня 1921)
- Оберстлейтенант (1 березня 1926)
- Оберст запасу (31 січня 1929)
- Оберст служби комплектування запасу (1 квітня 1933)
- Оберст служби комплектування (1 серпня 1937)
- Генерал-майор запасу (27 серпня 1939)
- Генерал-майор без патенту (1 березня 1941) — 1 квітня 1942 року отримав патент.
- Генерал-лейтенант (1 липня 1943)
Нагороди
ред.- Залізний хрест 2-го і 1-го класу
- Орден Альберта (Саксонія), лицарський хрест 1-го класу з мечами
- Князівський орден дому Гогенцоллернів, почесний хрест 3-го класу з мечами
- Королівський орден дому Гогенцоллернів, лицарський хрест з мечами
- Pour le Mérite (5 червня 1918)
- Нагрудний знак «За поранення» в чорному
- Хрест «За вислугу років» (Пруссія)
- Почесний хрест ветерана війни з мечами (1934)
- Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років; 2 жовтня 1936) — отримав 4 нагороди одночасно.
- Застібка до Залізного хреста 2-го і 1-го класу
- Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го класу з мечами
Література
ред.- Wolfgang Keilig: Die Generale des Heeres 1939–1945. Podzun-Pallas-Verlag, Friedberg 1956, S. 240.
Посилання
ред.Примітки
ред.- ↑ Müller, Klaus-Dieter; Nikischkin, Konstantin; Wagenlehner, Günther (1998). Die Tragödie der Gefangenschaft in Deutschland und in der Sowjetunion 1941-1956 (нім.). Böhlau. ISBN 978-3-412-04298-1.
- ↑ Aktstycken utgivna av Utrikesdepartementet (швед.). 1957.
- ↑ Gothaisches genealogisches Taschenbuch der adeligen Häuser. Teil B (нім.). 1921.