Курт Діггінс

німецький офіцер-підводник

Курт Діггінс (нім. Kurt Diggins; 17 жовтня 1912, маєток Морберг біля Екернферде1 березня 2007, Бонн) — німецький офіцер-підводник, капітан-лейтенант крігсмаріне, капітан-цур-зее бундесмаріне.

Курт Діггінс
нім. Kurt Diggins
Народився 17 жовтня 1912(1912-10-17)
Екернферде, Рендсбург-Екернферде, Шлезвіг-Гольштейн, Німеччина[1]
Помер 1 березня 2007(2007-03-01) (94 роки)
Бонн, Кельн, Північний Рейн-Вестфалія, Німеччина
Діяльність підводник, солдат, офіцер ВМФ Німеччини
Знання мов німецька[1]
Учасник Друга світова війна[1]
Військове звання Капітан-цур-зее[1]
Нагороди
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу
Кавалер бронзової медалі «За військову доблесть» (Італія)
Кавалер бронзової медалі «За військову доблесть» (Італія)
Нагрудний знак мінних тральщиків
Нагрудний знак мінних тральщиків
Нагрудний знак флоту
Нагрудний знак флоту
Нагрудний знак підводника
Нагрудний знак підводника

Біографія

ред.

8 квітня 1934 року вступив на флот. Пройшов тривалу підготовку. З квітня 1939 року — ад'ютант на важкому крейсері «Адмірал граф Шпее». Після загибелі крейсера 17 грудня 1939 року був інтернований в Уругваї. Здійснив 18 спроб втекти і повернутися в Німеччину. В червні 1940 року зміг втекти в Аргентину і вирушив в Буенос-Айрес, звідки під виглядом румуна у вересні повернувся в Німеччину. Служив в 6-й, з грудня — 5-й флотилії мінних тральщиків. В квітні-листопаді 1941 року пройшов курс підводника і командира підводного човна. З 12 грудня 1941 року — командир підводного човна U-458, на якому здійснив 7 походів (разом 170 днів у морі) і потопив 2 кораблі загальною водотоннажністю 7584 тонни.

Дата Назва корабля Тип Тоннаж Вантаж Екіпаж Загинули Країна Конвой
30 червня 1942 Mosfruit Торговий теплохід 2,714 Генеральні вантажі і морожене м'ясо 36 0 Норвегія
5 серпня 1942 Arletta Паровий танкер 4,870 Баласт 39 34 Британська імперія ON-115

22 серпня 1943 року U-458 був потоплений в Середземному морі південно-східніше Пантеллерії (36°25′ пн. ш. 12°39′ сх. д.) глибинними бомбами британського есмінця Істон та грецького есмінця Піндос. 8 членів екіпажу загинули, 39 (включаючи Діггінса) були врятовані і взяті в полон. 5 вересня 1947 року звільнений.

В 1956 році вступив в бундесмаріне. З жовтня 1961 року — командир ескортного фрегата «Емден». Остання посада — начальник відділу Федерального міністерства оборони в Бонні.

В 1970-х роках — виконавчий директор Асоціації офіцерів ВМС. З 1 квітня 1973 року — член Боннського морського товариства Німецької військово-морської асоціації. В 1973 році став одним із співзасновників Німецького військово-морського інституту. В 1980 роках — голова Боннської ярмарки офіцерів ВМС. З 19 листопада 1982 по квітень 1992 року — президент Асоціації німецьких підводників.[2] З 15 лютого 1998 по 31 грудня 2006 року — член Бортового товариства членів екіпажу «Емдена». Окрім цього, Діггінс був покровителем випуску 1934 року.

Звання

ред.

Нагороди

ред.

Посилання

ред.

Примітки

ред.
  1. а б в г Busch R., Röll H. Der U-Boot-Krieg, 1939-1945: Die deutschen U-Boot-Kommandanten — 1996. — Vol. 1. — S. 51. — 344 с. — ISBN 3-8132-0490-1
  2. а б Präsidenten des VDU. www.ubootfahrer.de. Архів оригіналу за 24 лютого 2022. Процитовано 23 лютого 2022.