Курська ТЕЦ-1
Курська ТЕЦ-1 — теплова електростанція на заході Росії.
| 51°39′41″ пн. ш. 36°06′51″ сх. д. / 51.661469° пн. ш. 36.114142° сх. д. | ||||
| Країна |  Росія | |||
|---|---|---|---|---|
| Розташування | Росія Курська область, Курськ | |||
| Введення в експлуатацію | 1955—1965 (перша — третя черги), 1976—1986 (четверта черга, водогрійне обладнання) | |||
| Модернізація | 1989—1998 (п'ята черга) | |||
| Вид палива | природний газ | |||
| Водозабір | Сейм | |||
| Котельні агрегати | 4 парові Таганрозький котельний завод ТП-15, 6 водогрійних КВГМ-100 | |||
| Турбіни | 1 парова Ленінградський металічний завод ПТ-60-90/13 + 1 Ленінградський металічний завод ПТ-65/75-90/13 | |||
| Встановлена електрична потужність | 125 | |||
| Материнська компанія | «Квадра» | |||
| Сайт | kursk-tsk.ru | |||
| ідентифікатори і посилання | ||||
  Курська ТЕЦ-1 | ||||
 | ||||
У 1955—1956 роках на майданчику ввели в експлуатацію котельню із трьома паровими котлами типу ПК-19 продуктивністю по 120 тонн пари на годину, від яких живились дві турбіни типу Т-27-90М потужністю по 27 МВт (за іншими даними, щонайменше одна з них відносилась до типу ВК-25-1).
В 1958—1965 роках запустили другу і третю черги із шістьома котлами Таганрозького котельного заводу типу ТП-15 продуктивністю по 220 тонн пари на годину, які забезпечували роботу трьох запущених в 1958—1962 роках парових турбін Ленінградського металічного заводу ПТ-60-90/13 потужністю по 60 МВт (за іншими даними, щонайменше одна з них відносилась до типу ПТ-50-90/13 та мала потужність 50 МВт). Загальний показник електричної потужності станції при цьому досягнув 207 МВт при тепловій потужності у 508 Гкал/год.
У 1976—1986 роках ввели в дію четверту чергу із шести водогрійних котлів КВГМ-100 продуктивністю по 100 Гкал/год.
В 1989—1998 роках велись роботи з модернізації ТЕЦ (п'ята черга), під час яких одну з турбін ПТ-60-90/13 замінили на турбіну Ленінградського металічного заводу типу ПТ-65/75-90/13 потужністю 65 МВт. Частину застарілого обладнання вивели з експлуатації, тому загальний показник станції скоротився до 175 МВт.
Станом на кінець 2010-х в роботі залишаються турбіни зі станційними номерами 3 та 4 загальною потужністю 125 МВт. З котлів продовжують працювати чотири ТП-15 та всі шість водогрійних.
У 2010-х роках узялись за реалізацію проекту спорудження на майданчику сучасного енергоефективного парогазового блоку комбінованого циклу. Втім, власник станції не впорався з усіма своїми планами (всього він запланував звести чотири парогазові блоки на різних ТЕЦ) і у 2016-му проект на Курській ТЕЦ скасували як такий, що мав найменший ступінь готовності.
Первісно станція використовувала вугілля, проте надалі була переведена на природний газ, який з'явився у Курську із запуском трубопроводу Шебелинка — Брянськ. А у 1980-х роках через Курськ пройшли кілька потужних газопроводів, які транспортували ресурс західносибірського походження (Єлець — Кременчук — Кривий Ріг, Єлець — Курськ — Київ, Єлець — Курськ — Диканька).
Для видалення продуктів згоряння під час будівництва п'ятої черги звели димар заввишки 180 метрів.
Вода для технологічних потреб надходить з річки Сейм.
Видача продукції відбувається по ЛЕП, розрахованим на роботу під напругою 110 кВ та 35 кВ.[1][2][3][4]
Примітки
ред.- ↑ ПАО «Квадра» начало отопительный сезон (PDF).
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Курская ТЭЦ-1. energybase.ru (ru-RU) . Процитовано 12 січня 2022.
- ↑ Курской ТЭЦ-1 исполнилось 65 лет. www.eprussia.ru. 21 жовтня 2020. Архів оригіналу за 28 листопада 2020. Процитовано 12 січня 2022.
- ↑ «Квадра» остановила строительство энергоблока на Курской ТЭЦ-1 по программе ДПМ | Энергетика. ТЭС и АЭС. tesiaes.ru. Архів оригіналу за 11 квітня 2021. Процитовано 12 січня 2022.