«Ку́рва» — український еротично-психологічний роман-дослідження сексуальних відносин письменниці Христини Лукащук. Книга отримала спеціальну премію конкурсу «Коронація слова 2012». Ілюстрації та дизайн обкладинки виконані письменницею.

«Курва»
Автор Христина Лукащук
Ілюстрації Христина Лукащук
Дизайн обкладинки Христина Лукащук
Країна Україна
Мова українська
Тема взаємини жінки і чоловіка
Жанр роман
Видавництво Харків: «Клуб Сімейного Дозвілля»
Видано 2013
Тип носія друк (оправа)
Сторінок 240
ISBN 978-966-14-4699-0

Передмову написала Ірена Карпа, а післямову — Юрій Винничук. Книгу 5-тисячним накладом видало харківське видавництво «Клуб Сімейного Дозвілля».

Сюжет

ред.

Головна героїня, львів’янка Марта «десь під 30», розумна, освічена архітекторка, патріотична, забезпечена, приваблива і чуттєва, хороша господиня — яка безуспішно шукає тривалих стосунків і шлюбу. Чоловіки не обминають її: Остап, Павло, Олег, Ростик, інші — без імені. Усі вони теж освічені, «позитивні», але всі вони одружені, дехто навіть проводить з Мартою заручини, забувши повідомити їй (після двох років взаємин!), що в нього дружина, діти. Марта страждає, називає себе «курвою».

Інші дві подруги Марти, одна одружена і з дітьми дітей, друга — і ніколи заміжньою не буде, хоч і не відмовляється від нечастого сексу. Ці дві персонажки доповнюють образ головної героїні.

У книзі багато роздумів про секс: «Чомусь так звані „сірі будні“ приходять спочатку до жінок і аж згодом до чоловіків. І тільки вкоренившись у сексі, перебираються на побут. Чому? Та тому, що злягання — не секс. Злягання — це процес, задуманий природою для продовження роду. А от секс це те, що робить наше життя святом. Мислю, що про такі речі дітям повинні розповідати, коли вони починають вивчати букви і складати докупи палички. Секс — це така ж наука, як і інші. Але для декотрих у житті стає значно важливішою від алгоритмів і різних теорем, бо стає запорукою їхнього особистого щастя».

«Проблема героїні знайома не одній із наших сучасниць — цитата з передмови Ірени Карпи — Марта добре розуміє: найкращі її роки витрачені на примару, на ілюзію, на розжовану глянцем[1] і кінематографом надію на те, що от-от Він покине дружину і прийде до неї, коханки, бо хто, як не вона зробить Його щасливим. І після одного «героя» приходить наступний, тільки щастям мало кому щось пахне».

«Роман написаний зі смаком і з почуттям. Це еротика, яка вабить, а не відштовхує. І це дуже жіноча еротика, яка вигідно вирізняється з того, що інколи доводиться зустрічати у авторів більш відомих, де фізіологія випирає на передній план» (з «післямови» Юрія Винничука).

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. Тут мається на увазі глянцеві «солодкоприторні» жіночі журнали.

Джерела

ред.