Культурна безпека
Культурна безпека — це ефективна медична практика, яка полягає у нагляді за людиною, або сім'єю з іншої культури.[1] Ця практика зародилася у Новій Зеландії під час розвитку системи освіти медсестринства. Небезпечна культурна практика означає приниження культурної ідентичності конкретної людини чи сім'ї.
Культурна безпека базується на чотирьох принципах:
- Покращити здоров'я і самопочуття;
- Покращити якість надання послуг в галузі охорони здоров'я;
- Приділити увагу різноманітним характеристикам пацієнтів і прийняти їх;
- Зрозуміти роль надання медичних послуг і як вони впливають на окремих людей і сімей.
Походження ред.
Культурна безпека походить від галузі медсестринської освіти.[2] Її концепція зародилася під час лідерства Hui у 1989 році після того, як студенти-медсестри занепокоїлись безпекою студентів культури Māori, які відвідували монокультурні медзаклади, і їхньою інтелектуальною власністю під час навчання з Tauiwi.
Визначення ред.
Культурна безпека опирається на дії, що показують визнання культурної індивідуальності пацієнта. Ефективна практика визначається під час знайомства з людиною чи сім'єю, які належать до тієї чи іншої культури. Сама культура включає в себе вік і покоління, гендерність, сексуальну орієнтацію, професію і соціо-економічний статус, етнічне походження, або міграційний досвід, релігійну віру[3].
Перший принцип ред.
Ціллю культурної безпеки є покращення статусу здоров'я жителів Нової Зеландії. Вона ставить наголос на позитивні результати здоров'я і самопочуття пацієнтів; визнає різноманітні вірування і практики, які до неї не відносяться.[4]
Другий принцип ред.
Культурна безпека відіграє важливу роль у покращенні якості надання медичних послуг, ідентифікуючи рівень відносин між постачальником медичних послуг і тими, хто їх отримує. Через різноманітність культури, не всі пацієнти відчувають себе у безпеці і можуть не отримати лікування, яке вони потребують. Провіднику медичних послуг доведеться зрозуміти, що його культурна реальність не співпадає з реальністю пацієнта. В результаті, це може потребувати зміну послуг.[4]
Третій принцип ред.
Культурна безпека визнає нерівність всередині галузі медицини, освіти, працевлаштування, і соціальних інтеракцій; наголошує причину й відношення історії, політики, соціального статусу, освіти, гендерного й особистого досвіду до людей, які користуються послугами з галузі психології. Однією з важливіших аспектів культурної безпеки являється покращення якості й надання послуг, права споживача.
Четвертий принцип ред.
Культурна безпека приділяє увагу розумінню того, як медичні послуги можуть вплинути на споживача і його культуру, історію, відношення і життєвий досвід; ставить задачу перед провідниками уважно переглянути свою практику для повноцінного розуміння поставленої задачі і покращення якості послуг.
Розвиток ред.
Ідея культурної безпеки зародилася у Новій Зеландії медсестрами, працюючими з народом Māori, який толерантно відносився до нових концепцій, аналізуючи дисбаланси та інституційну дискримінацію. Вона розвинулася у практику, яка надає якісні послуги людям різних етнічних груп з провідниками, розуміючи їхню задачу і потребу у розвитку навичок, знань і саморефлексії.[5]
Критицизм ред.
Культурна безпека набула критики через відсутність у ній чіткої й зрозумілої структури для, що ускладнило процес її інкорпорації і практичного застосування в інших культурах.[3]
Примітки ред.
- ↑ «Guidelines for Cultural Safety, the Treaty of Waitangi and Māori Health in Nursing Education and Practice» [Архівовано 12 серпня 2020 у Wayback Machine.] (PDF). Nursing Council of New Zealand. Retrieved 17 February 2020.
- ↑ «Kawa Whakaruruhau: Cultural Safety» (PDF). Treaty Resource Centre. Retrieved 17 February 2020.
- ↑ а б Gerlach, Alison (1 June 2012). «A critical reflection on the concept of cultural safety». Canadian Journal of Occupational Therapy. 79 (3): 151–8. doi:10.2182/cjot.2012.79.3.4. PMID 22822692. S2CID 23261789.
- ↑ а б «Guidelines for cultural safety». New Zealand Psychologists Board. 13 July 2010. Retrieved 24 June 2020.
- ↑ «Williams, R (1999).Cultural safety — what does it mean for our work practice? Vol23/2 Australia and New Zealand Journal of Public Health» (PDF). This article states that the phrase was originally coined by Maori nurses.