Відкрити головне меню

Яншао 仰韶 — прийнята в минулому назва неолітичних археологічних культур, які існували на території Китаю (долина середньої частини Хуанхе) в V—II тис. до н. е.
Виділена в 1921 на матеріалі провінції Хенань шведським геологом Н. Андерсоном. Одною з розпізнавальних характеристик є розписна кераміка. Поняття Яншао використовується для означення періоду (середній неоліт) в центральній і східній частинах басейну Хуанхе або групи окремих середньонеолітичних культур (Баншань, Баньпо 1,2;, Шицзя, Мяодіґоу та ін.) На зміну Яншао прийшла культура Луншань.

Зміст

ПоселенняРедагувати

На думку дослідників прото-яншаосці мігрували до долини річки Хуанхе через Гімалаї і Тибет. Яншаосці жили невеликими громадами. Поселення зазвичай складалося з центральної чотирикутної будівлі площею понад 100 кв. м, навколо якої розташовувалися декілька поглиблених в землю круглих або квадратних хатин каркасно-стовпової конструкції зі стінами з жердин, обмазаних із зовнішнього боку сумішшю глини і соломи, і очажною ямою посередині приміщення. Вони служили житлом однієї - двом шлюбним парам. Велика центральна будівля, на думку археологів, могла бути або будівлею для суспільних потреб всієї громади, або чоловічим будинком, в якому жили юнаки громади. Всі поселення були оточені рвами.

ПохованняРедагувати

На кладовищах, які розташовувалися поза поселеннями, ховали тільки дорослих членів громади. Дітей ховали у великих глиняних посудинах біля осель, в кришках посудин були отвори, щоб душа дитини могла залишати свій посмертний дім і повертатися в нього. Дорослих ховали в ґрунтових ямах, в які клали глиняний посуд та інше начиння. У розмірах ям і кількості поміщених в поховання предметів особливої ​​різниці не спостерігається, що свідчить про відсутність яскраво вираженої майнової та соціальної диференціації.

ГосподарствоРедагувати

Культури Яншао характеризуються заплавним землеробством. Головною сільськогосподарською культурою була чумиза (сорт проса), що вирощується на родючих лісових ґрунтах без штучного зрошення у зв'язку з тим, що в період Яншао клімат був більш теплим і вологим. Для скопування землі використовувалися кам'яні та дерев'яні знаряддя, для збору врожаю - плоскі кам'яні або керамічні прямокутні ножі з отворами для мотузяної петлі. Представниками культури Яншао було одомашлено свиню і собаку.

РемеслаРедагувати

Найбільш розвиненими ремеслами були виробництво знарядь з каменю і кістки та гончарне ремесло. Кам'яні і кістяні вироби ретельно полірувалися, найчастіше мали акуратно просвердлені отвори. Гончарний посуд, що виготовлявся у розташованих за межами поселень майстернях, обладнаних печами для випалу, відрізняється витонченістю форм, майстерністю виготовлення, забарвленням від яскраво-червоних до оранжево-лимонних тонів, складним геометричним і зооморфним орнаментом. Кожному з поселень були притаманні власні зооморфні орнаменти. Розпис має деяку схожість з орнаментом трипільської культури.

Див. такожРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Chang, K.C. Archaeology of Ancient China. Yale University Press, New Haven, 1983.
  • Liu, Li. The Chinese Neolithic: Trajectories to Early States, ISBN 0-521-81184-8
  • Underhill, Anne P. Craft Production and Social Change in Northern China, 2002. ISBN 0-306-46771-2.