Культура Кенії об'єднує літературні, мистецькі, музичні традиції, що формувалися на теренах сучасної Республіки Кенія упродовж століть. Відмінною рисою кенійської культури є її неоднорідність — вона складається з багатьох різних культур, що поширюються між різними етнічними групами всередині країни.

Прапор Кенії

Особливості ред.

Населення Кенії вкрай різноманітне. Загалом, на території країни проживає більше 42 народностей, кожна з яких сповідує власні традиції і має власні символи. Найбільшими етнічними групами на території сучасної Кенії є банту (Кікую, Лух'я), нілоти (Луо) і кушити, кожна з яких має свої унікальні культурні риси. Наприклад, банту є носіями мови суахілі і культурних традицій, притаманних населенню Південно-Східної Африки. Натомість, кушити історично тяготіють більше до культури Африканського Рогу. Також, невелика кількість кенійців має євразійське походження. Їхні предки переважно були переселенцями з північно-західних частин Індії та Оману. Враховуючи значний вплив Британської імперії (територія сучасної Кенії входила до її складу у 19-20 ст.), незначна кількість населення у великих містах є нащадками британських переселенців.[1]

Кухня ред.

Кенійська кухня залежить, головним чином, від того, що саме вирощується у тій чи іншій частині країни. Страви на основі зерна є основними для населення аграрних регіонів (напр. кікую). Традиційними стравами в цих регіонах є: ngwaci (солодка картопля), ndũma (корінь таро, відомий в Кенії, як маранта), ikwa (ямс) і mianga (маніока). Населення прибережних регіонів (Луо), вживають рибу та морепродукти. У напівпосушливих районах, таких як Туркана, продукти з сорго є більш поширеними. По мірі наближення до міст, їжа, яку вживає населення, стає більш різноманітною і залежить від уподобань та етнічної приналежності. Страви на основі рису, а також інші страви, такі як чапаті (parantha), куряче рагу і т. д. популярні здебільшого серед населення міст.

Музика ред.

 
Традиційний кенійський барабан, схожий на Джембе із Західної Африки.
 
Кенійські танцюристи виконують традиційний народний танець

Враховуючи етнічну різноманітність, цілком логічним є факт того, що кенійська музика поєднала у собі велику кількість різноманітних стилів, починаючи від традиційних народних пісень, і закінчуючи жанром «Бенга». Найпопулярнішим музичним інструментом на сьогоднішній день є гітара — сучасні кенійські пісні часто містять складні гітарні ритми. Найвідомішими гітаристами початку 20 століття буи Боні Макі і Фадхілі Вільямс.

Починаючи з кінця 1980-х років, деякі кенійські виконавці починають створювати так званий «готельний поп», який вже більш орієнтований на туристів і схожий на західну музику. Яскравим представником цієї епохи є гурт Them Mushrooms. Останнім часом, популярним стає також хіп-хоп, особливістю якого є поєднання західного хіп-хопу з традиційним кенійським звучанням народної музики.

Необхідно також згадати Kisima Music Awards — найбільшу музичну премію Східної Африки, яку видають щорічно саме у Кенії.

Література ред.

Проблематика кенійської літератури загалом стосується таких явищ, як соціальна несправедливість, політичне життя і економічна нестабільність. Найвідомішими представниками сучасної кенійської літератури є Нгугі Ва Тхіонго (був номінований на Нобелівську Премію з літератури у 2010 і 2014 роках), Маргарет Огола, Меджа Мвангі. Багато з кенійських письменників також займаються драматургією. Загалом, великий внесок у культуру Кенії робить також Кенійський національний театр, завдяки якому багато драматургів мають змогу стати відомими на весь світ.

Див. також ред.

Список літератури ред.

  1. Lomoywara, Korir Meshack. Transformation of cattle rustling in west pokot county, kenya 1895—2000. Diss. Kenyatta University, 2018.

Джерела ред.