Відкрити головне меню

Кулинич Віктор Пилипович (26 вересня 1951, с.Чубарівка, Доманівського району, Миколаївської області  — громадський діяч,  — активний учасник національно-визвольної боротьби за незалежність і демократичний устрій України. Борець за незалежність України у ХХ сторіччі (http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/314-19). Активний учасник чотирьох революцій в Україні.

Віктор Пилипович Кулинич
Народився 26 вересня 1951(1951-09-26) (67 років)
Чубарівка, Доманівський район, Миколаївська область
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Місце проживання м. Київ
Діяльність громадський діяч
Alma mater Національна академія державного управління при Президентові України (НАДУ)
Партія НРУ
Нагороди
Орден «За мужність» III ступеня
Сторінка в Інтернеті facebook.com/viktorkulyn

ОсвітаРедагувати

Криворізький гірничорудний інститут – гірничий інженер-геолог 1974 р., ;

Інституту геохімії та фізики мінералів - аспірантура 1988 р.;

Інститут державного управління і самоврядування при Кабінеті Міністрів України - державне управління 1995 р.

Біографія та громадсько-політична діяльністьРедагувати

Свою активну громадсько-політичну діяльність Віктор Кулинич розпочинає у 1987 році, коли він разом зі своїми однодумцями створює Українознавчий клуб "Спадщина", а в 1988 –1989 рр. стає ініціатором і засновником Товариства української мови ім. Тараса Шевченка та Народного Руху України за перебудову. В Товаристві української мови ім. Т.Шевченка його обирають членом Правління і відповідальним секретарем Київської організації. Одночасно з цим Віктор Кулинич займається формуванням осередків Народного Руху України за перебудову і входить як керівник мандатної групи до складу Оргкомітету Установчого З’їзду Руху.

Голова республіканського Комітету підтримки Литви, активний організатор і учасник багатьох громадсько-політичних заходів, мітингів і демонстрацій на підтримку проголошення державної незалежності України, усіх загальноукраїнських виборчих та референдумних кампаній, регіональний уповноважений представник Штабу з проведення референдуму про незалежність України (1.12.1991 р.) У 1992 р. він бере участь в організації Конгресу українців та І Всесвітнього Форуму українців, у 1992 - 1994 рр. – в організації допомоги українцям Придністров’я і Кубані. Віктор Кулинич постійно дбає про підвищення свого професійного рівня. З цією метою в 1994 році він вступає за конкурсом до Інституту державного управління і самоврядування при Кабінеті Міністрів України (тепер Національна академія державного управління при Президентові України), після закінчення якого і захисту магістерської дисертації отримує перший (найвищий) рейтинг і ступінь магістра державного управління, що сприяло його діяльності у Верховній Раді України на посадах консультанта фракції і помічника-консультанта народного депутата України з 1995р. до 2011р.. Двічі він проходив стажування в Академії Спілки державних службовців Німеччини (у 1995р. – Бонн; у 1998 р. – Берлін), тематика яких була присвячена структурі та завданням державного управління Німеччини, а також питанням адміністративної реформи на прикладі східнонімецьких земель. Це дало йому можливість активно застосовувати набуті там знання та досвід у законотворчій діяльності у Верховній Раді України. З 1992 року Віктор Кулинич активно займається розвитком міжнародних громадських зв’язків, бере участь в організації спільних українсько-польських та міжнародних заходів (форумів, семінарів, конференцій, таборувань тощо) у сфері молодіжної співпраці, місцевого самоврядування, економічних і соціальних реформ, розвитку підприємництва, демократизації суспільства та європейської інтеграції. З 2000 року є президент громадської організації “Польсько-Українська Солідарність”. З 1999 р. до 2013р. Віктор Кулинич був постійним головою Центральної контрольно-ревізійної комісії Української Народної Партії (до 2003р. – Українського Народного Руху), а в 2013-2015рр. – член Центрального Проводу і голова Ради старійшин Народного Руху України.

ДжерелаРедагувати

  • Три дні вересня вісімдесят дев'ятого. Матеріали Установчого з'їзду Народного руху України за перебудову.- Київ: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.Грушевського НАН України, Редакція щорічника «Україна. Наука і культура», Український народний рух. — 2000.
  • Поровський М. Тільки РУХом життя і обіймеш… Повість спогад. Рівне: ППЛапсюк, 2009.
  • Три дні вересня вісімдесят дев'ятого. Матеріали Установчого з'їзду Народного руху України за перебудову. Видання друге — Київ: «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана — 2009. −434 с.
  • http://novosti.dn.ua/details/95360/
  • Шлях до незалежності: суспільні настрої в Україні кін. 80 -х рр. ХХ ст. Документи і матеріали до 20 -ї річниці незалежності України. — Київ: Національна академія наук України Інститут історії НАН України, Галузевий державний архів Служби безпеки України. — 2011.- 502, 586 ст.
  • 8-thEurope-Ukraine Forum. Lodz, Poland. Warsaw/Goldruk 2015. — 117
  • http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/314-19

Нагороди та відзнакиРедагувати

  • «Орден За мужнісь» III ступеня (2009)