Кукавка сіровола
| Кукавка сіровола | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Cacomantis merulinus (Scopoli, 1786) | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Cuculus merulinus Scopoli, 1786 | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Ку́кавка сіровола[2] (Cacomantis merulinus) — вид зозулеподібних птахів родини зозулевих (Cuculidae). Мешкає в Південній і Південно-Східній Азії.
Опис ред.
_I_IMG_7627.jpg)
Довжина птаха становить 21-24 см. У самців верхня частина тіла сірувато-коричнева, нижня частина тіла руда, голова, горло і верхня частина грудей сірі. Стернові пера мають білі кінчики. Райдужки червоні, дзьоб зверху чорний, знизу жовтий, лапи жовті. Забарвлення самиць існує у двох морфах. Представниці сірої морфи мають подібне до самців забарвлення, у представників рудої морфи верхня частина тіла рудувато-коричнева, поцяткована темними смугами, нижня частина тіла бліда, легко смугаста. Над очима світлі "брови", хвіст поцяткований темними смугами. Забарвлення молодих птахів є подібне до забарвлення рудої другої морфи, однак дещо блідіше. Самці сіроволих кукавок видають жалібні посвисти, які звучать як серія з трьох висхідних звуків або як серія з 11-12 низхідних звуків.
Підвиди ред.
Виділяють чотири підвиди:[3]
- C. m. querulus Heine, 1863 — від східних Гімалаїв до Південного Китаю, Індокитаю і Малайського півострова;
- C. m. threnodes Cabanis & Heine, 1863 — південь Малайського півострова, Суматра, Калімантан і сусідні острови;
- C. m. lanceolatus (Müller, S, 1843) — Ява і Балі;
- C. m. merulinus (Scopoli, 1786) — Філіппіни, Сулавесі, острови Тогіан[en].
Мала кукавка раніше вважалася підвидом сіроволої кукавки, однак була визнана окремими видом.
Поширення і екологія ред.
Сіроволі кукавки мешкають в Індії, Непалі, Бутані, Бангладеш, М'янмі, Китаї, Таїланді, Лаосі, В'єтнамі, Камбоджі, Малайзії, Індонезії, Брунеї і на Філіппінах. Південнокитайські і, частково, гімалайські популяції взимку мігрують на південь. Сіроволі кукавки живуть в рівнинних і гірських тропічних лісах, в рідколіссях і чагарникових заростях, в парках і садах. Зустрічаються на висоті до 200 м над рівнем моря. Живляться безхребетними. Практикують гніздовий паразитизм, відкладають свої яйця в гнізда інших птахів, зокрема тамік, приній і кравчиків.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Cacomantis merulinus: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 11 серпня 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Turacos, bustards, cuckoos, mesites, sandgrouse. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 11 жовтня 2022.
Джерела ред.
- Johannes Erhitzøe, Clive F. Mann, Frederik P. Brammer, Richard A. Fuller: Cuckoos of the World. Christopher Helm, London 2012, ISBN 978-0-7136-6034-0.
- Kennedy, Robert S.; Gonzales, Pedro C.; Dickinson, Edward C.; Miranda, Hector C. & Fisher, Timothy H. (2000) A Guide to the Birds of the Philippines, Oxford University Press, Oxford.
- MacKinnon, John & Phillipps, Karen (2000) A Field Guide to the Birds of China, Oxford University Press, Oxford.
- Robson, Craig (2002) A Field Guide to the Birds of South-East Asia. New Holland, London.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |