Відкрити головне меню

Кузнецов Олександр Харитонович
Kuznetsov AKh.jpg
Народився 1838(1838)
Харків
Помер 13 червня 1910(1910-06-13)
Харків
Поховання Харків
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
Діяльність лікар
Alma mater Харківський університет
Заклад Харківський університет
Посада професор по кафедрі патології та терапії
Вчене звання доктор медичних наук
Науковий ступінь доктор медичних наук[d]

Олекса́ндр Харито́нович Кузнецо́в (* 1838, Харків — † 13 червня 1910, Харків) — український лікар-клініцист часів Російської імперії, почесний професор Харківського університету.

ЖиттєписРедагувати

Походить з купецької родини. Вчився в гімназії, 1860 року закінчив навчання в Харківському університеті, медичний факультет — повітовий лікар.

Служив лікарем семінарії, по тому — духовного училища, Єпархіального жіночого училища.

В 1869 році захистив докторську дисертацію «Матеріали для історії розвитку кору», Харків. Того ж року допущений до викладання в Харківському університеті у звання приват-доцента по шкірних хворобах.

Рік практикувався за кордоном, з 1876 року по 1882 працював в госпітальній терапевтичній поліклініці Харківського університету, екстраординарний професор по кафедрі патології та терапії.

1879 року брав участь у боротьбі з ветлянською чумою, їздив у Ветлянку з професором В. П. Криловим, про що написав працю «Про чуму і ветлянську епідемію».

1888 року отримав звання ординарного професора.

У 1892 році вийшов у відставку, з 1894 — почесний професор Харківського університету.

Багато його статей друкувалося, зокрема, в «Сучасній медицині» та «Воєнно-медичному журналі», журналі Харківського медичного товариства.

Входив до складу університетських комісій по вивченню стану окремих питань по опрацюванню пропозицій з їх вирішення: у комісії з вивчення дифтерії, комісії з розробки нових правил завідування університетськими клініками, щодо проекту про клінічні відділення Харківського університету у військовому госпіталі.

Керував комісією по розробленні «Нових положень про госпітальні клініки при міській Олександрівській лікарні». Готував VI з'їзд лікарів в Харкові — разом з професорами В. Ф. Грубе та В. Г. Лашкевичем.

1893 року виступав на Пироговському з'їзді з доповіддю «Про способи резекції печінки».

У 1896 році брав участь у з'їзді сифілідологів у Петербурзі.

В 1898 році брав участь у роботі Всеросійського бальнеологічного з'їзду та XIII Міжнародного з'їзду у Парижі.

Професор Овсій Петрович Браунштейн говорив про Кузнецова, що він як педагог викладав молодим та дорослим лікарям найскладнішу науку — лікарську етику.

Брав активну участь у роботі Харківського медичного товариства, 15 років керував їм, 1889 року зачитав ознайомчу доповідь про інфлуенцу, того ж року піднімав питання про загрозу епідемії черевного тифу в Харкові.

В часі революційних подій 1905 року Харківське медичне товариство поділилося на ліве та праве крило, що згодом й стало причиною кризи, через яку Кузнецов подав у відставку з посади голови, відійшов від керівництва і професор В. П. Крилов, на їх місце були обрані М. І. Светухін та Є. П. Браунштейн.

Після цього продовжував працювати в медичному товаристві. Після виходу у відставку в університеті займав посаду лікаря-директора на Слов'янських мінеральних водах.

Ще за життя заповів свою бібліотеку Харківському медичному товариству — 2000 томів.

ЛітератураРедагувати

«Роль медичної професури Харківського університету у створенні та діяльності Харківського медичного товариства», Перцева Ж. Н.

ДжерелоРедагувати