Відкрити головне меню

Крушнаджі Кхалдікар (*कृष्णाजी प्रभाकर खाडिलकर, 25 листопада 1872 — 26 серпня 1948) — індійський письменник, драматург, журналіст, що складав твори та статті мовою маратхі. Мав прізвисько «Маратхський Шекспір».

Крушнаджі Кхалдікар
Псевдо Прабхакар
Народився 25 листопада 1872
Санглі
Помер 26 серпня 1948
Санглі
Національність Марати
Діяльність письменник, драматург
Alma mater Deccan College Post-Graduate and Research Institute[d]
Знання мов маратхі

ЖиттєписРедагувати

Народився у м. Санглі (південна Махараштра) у 1872 році. Здобув початкову освіту в рідному місті. У 1887 році написав перший прозовий твір. У 1892 році вступив до Деканського коледжу у Пуні, який закінчив у 1894 році зі ступенем бакалавра. У 1893 році написав першу п'єсу в прозі «Смерть Савай Мадхав Рао». У 1896 році знайомиться з політичним лідером Локма'я Тілаком, того ж року пише перші статті до газети останнього «Кесарі». У 1897 році отримує посаду редактора цієї газети. На цій посаді виступав проповідником ідей Тілака щодо боротьби проти колоніальної влади. У 1908 році за статтю Кхалдікара у газеті Тілака було заарештовано.

З 1908 до 1910 року був редактором газети «Маратха», у 1917—1920 роках — знову стає редактором «Кесарі», у 1921—1923 роках — газети «Локама'я», в яких відстоював ідеї Тілака. У 1923 році засновує тижневу газету «Навакал», на шпальтах якої підтримував діяльність Махатми Ганді. У 1927 році за антибританську пропаганду вимушений був сплатити великий штраф, у 1929 році заарештовується британцями за антиколоніальні статті, але вже у 1930 році здобуває свободу. У 1933—1934 роках у Наґпурі обирається президентом Маратхі Сахітья Саммелан (Всеіндійську маратхську літературну конференцію). У 1943 році повертається до рідного міста Санглі, де й помирає у 1948 році.

ТворчістьРедагувати

Усього в доробку Крушнаджі 15 п'єс. До театрального мистецтва привніс загострення пристрастей. Кожна постановка його драм ставала подією не тільки театрального, а й суспільного життя. Кхадількар перетворив театр у дієвий засіб політичної боротьби і громадянського виховання співвітчизників. Його п'єси побудовані на історичному і міфологічному матеріалі, але кожна з них співвіднесена з реальними подіями бурхливої ​​епохи.

У п'єсі на епічний сюжет «Вбивство Кічака» (1907 рік) автор відгукнувся на реальні події тих днів — розділ Бенгалії. У жорстокому лиходієві Кічак вгадувався лорд Керзон, в образі Драупаді — принижена і поневолена Індія, а в богатирі Бхіме сучасники впізнавали Локман'ю Тілака. Англійська влада заборонила виставу і конфіскували її видрукувані екземпляри. Така ж доля спіткала і драму «Ворожнеча братів» (1909 рік), яка стала реакцією на розкол у національно-визвольному русі після з'їзду Індійського національного конгресу в 1907 році.

Також є автором 6 соціальних романів.

ДжерелаРедагувати

  • Ananda Lal (20 September 2004). The Oxford companion to Indian theatre. Oxford University Press. ISBN 978-0-19-564446-3. Retrieved 16 February 2012.