Кримінальне право у Правах за якими судиться Малоросійський народ

Кримінальне право у" Правах за якими судиться Малоросійський народ"( 1743) — це сукупність юридичних норм, що встановлюють, які суспільно небезпечні діяння є злочинами, та покарання що, застосовуються відповідно до осіб, які скоїли злочин . Розміщені у проекті зводу законів Гетьманщини XVIII століття.

У період Української держави ("Війська Запорізького") кримінальне право зазнало значних змін .При створюванні кодексу Права за якими судиться Малоросійський народ 1743 р перед Комісією постало нелегке завдання узгодити та звести до певної системи кримінальні (карні) постанови чужих Кодексів, що відрізнялись між собою як з погляду часу так і з основних принципів карної політики, а також необхідність пристосувати цей створювальний Кодекс до тогочасного життя й побуту українців . Немаючи певної провідно ідеї комісія не могла створити свою власну систему, на підставі якої можна було б розподілити запозичені матеріали . Власне тому у Кодексі існує різноманіття засад і поглядів, на підставі яких Комісія ввела в Кодекс норми кримінального права.

Кримінальне право характеризувалося поглибленим розумінням поняття права і справедливості та чіткішим визначенням окремих видів злочинів з покращеною систематизацію. Серед найважливіших рис кримінального права були :

• приватноправовий характер (переслідування злочину було в основному приватним);
• гуманізація;
• певна демократизація (помягшення системи покарання та покращення стану правового становища нижчих груп населення);

У кримінальному праві з'явилися нові поняття пов'язані з ускладненням суспільних відносин і розвитком правових ідей :

• зявилося поняття замаху на злочин , що відрізнялося від поняття завершеного злочину;
• розрізнялися головний злочинець і співучасники ,які у певних випадках видбували меншу кару;
• був складений перелік обставин , що виключали або помягшували покарання навіть за умов завершеного злочину ;
• було чітко сформульовано поняття рецедиву та ін.;

Поняття злочину було багатогранним , оскільки під злочином розуміли і гріх - порушення Божого права і кривду - завдання майнової шкоди приватній людині. У XVIII ст чітко виходить на перше місце розуміння злочину як свавілля та порушення права гарантованого державою (“самоволіє і презреніє права“) .

1. Види злочинів:

Кодекс встановлює три основні види злочинів : Злочин - найважчий вид протиправного діяння ,за яке людина карається найважчим покаранням (переважно смертна кара); Провина - протиправне діяння середнього ступеня , що карається менш жорстокими покараннями; Переступ(проступок) - дрібні правопорушення , за які передбачалися легші покарання;

Види: Проти релігії:

• Богохульство Хула на Божу Матір та на Святих;
• Ганьба Святого Хреста та ікон;
• Відступництво Єресі та розколи;
• Чарівництво та чаклунство;

Політичного характеру проти монарха й держави:

• Братовбивство чи поранення монарха та його родини;
• Державна зрада;

Проти монарха словом та письмом:

• образа монарха та його родини;
• Зневага царських указів;
• Неправдивий доніс;

В присутності монарха або при його дворі:

• погроза зброєю та перекривлювання когось із осіб;

Проти послів кур'єрів посланців :

• знищення грамот;

Фальшування монети Під час військової служби:

• неявка на службу;
• напад на приватні маєтки;

Проти суддів та урядовців:

• убивство чи напад;

Проти життя і здоров'я людини:

• насильство;
• замах на вбивство при наїзді;
• вбивство - серед видів і кваліфіковані;

Проти особистої свободи :

• протиправне ув'язнення когось;

Проти честі:

• образа на словах образа;
• наклеп при письмі;

Проти моралі:

• перелюб/порушення подружньої зради;
• ведення вдовою розпусного життя;
• намовлення дівчат чи заміжніх жінок до ведення розпусного життя;
• намовляння до викрадення (увоз) чужої жінки за її згодою;
• зґвалтування жінки або дівчини;
• зґвалтування малолітнії дівчат чи хлопців;
• двоє й троємужство та двоє й троєжонство;
• кровозмішання;
• убивство заміжньою жінкою або дівчиною власної нешлюбної дитини;
• позбавлення життя ще ненародженої дитини;

Проти чужого майна:

• Розбій. Під розбієм розумівся ґвалтовний збройний напад на проїжджих або прохожих на публічній дорозі за межами міста чи села та пограбування їх майна;
• Грабіж. Під грабіжом розумілося відвере заволодіння чужою річчю з метою привласнення ;
• Крадіжки розподілялися на кваліфіковані(крадіж речі вище ціною 20 руб., крадіж здійснений двома або більше учасниками) та звичайні(привласнення чужого майно шляхом викрадення серед дня і вартістю не більше 20 руб.,);

Особливо важкі крадіжок Кодекс вважає:

1. Розкрадання церкви(святокрадіж);
2. Викопування мертвих з ціллю обікрасти їх;
3. Викрадення вільної людини або чужого невільника та продаж у неволю;

Полегшуючі обставини при вимірі кари судом вважається:

голод, нерозуміння карності вчинку внаслідок неповноліття чи душевного недорозвитку або намовляння іншою особою в стані сп'янілості. Також сюди відносяться вчинки спрямовані на навмисне чи ненавмисне пошкодження чужого майна за які в більшості випадків призначалась цивільна відповідальність.

2. Мета покарання:

Метою відплати для кримінального права Гетьманщини була характерна ідея залякування та запобігання від вчинення злочинів злочинцями . Також кримінальному праві було властиве прагнення виправити злочинця за злочин , за яке полягало церковне покарання і у деяких випадках було передбачено інститут умовного припинення виконання вироку .

3. Система Покарання:

Поняття права і злочину визначало мету покарання , яке було відплатою за порушення Божого та світського права . Разом з кримінальними покараннями передбачались і покарання маеріального таліон (“око за око “, “зуб за зуб“ ) а поряд з публічними покараннями - приватні покарання .

Карна система встановлювала у Кодексі такі види покарань :

• Смертна кара мала кваліфіковані види (четвертування живого або вже мертвого злочинця, закопування осудженої жінки живою в землю, спалення заживо вогнем ) та прості види (повішення на шибениці, відрубування голови, заливання горла розтопленим оливом, волочіння кіньми мертвої людини );
• Тілесні покарання :

Каліцтво : утинання частин тіла ; Ганьба : випалення на чолі знаку, публічні побої та биття через ката у стовпа;

• Покарання за яке передбачалось позбавлення волі :

в'язниця („сподня“-призначена для утримання злочинців, яким призначалось у покарання страта та ув'язнення у звичайній в'язниці ; максимальний термін утримання у в'язниці - 2 роки) і арешт(тимчасове позбавлення волі через примусове затримання ;максимальний термін арешту - 1 рік і 6 тижнів);

• Вигнання(в межах та за межі держави) та заслання (замінялося позбавленням права бути членом громади через вигнання без права повернення);
• Позбавлення честі/шельмування:

(повне позбавлення цивільних і публічних прав „політична смерть“ або позбавлення почесних прав : оголошення винного „безчесним“, „ошельмованим“ та позбавлення його прав займати посади;

• Майнові покарання :

Грошова покута та Конфіскація : Плата на користь потерпілого або його спадкоємців:плата за голову/головщизна плата за каліцтво/обиду плата за безчестя покриття заподіяної шкоди протиправним діянням ;

• Покарання дисциплінарного характеру:

Рецедив завжди збільшує кару або загострює її

• Церковне покарання/Епитимія: найпоширенішим було ув'язнення в куну та ув'язнення в монастир;
• Покарання здійснене за замах, каралось як доконаний злочин ;
• Покарання за співучасть .

Співучасником є той хто :

1. спільно з іншими доконує карний вчинок
2. намовляє іншого на здійснення злочину за матеріальну нагороду
3. допомагає злочинцеві уникнути покарання
4. допомагає злочинцеві грошима або іншими способами;

 Причини та обставини що виключають або зменшують покарання :

1. неповноліття (хлопці - до 16 років дівчата - до 13 років);
2. природні дефекти розумового розвитку;
3. вчинок який здійснений без наміру;
4. не карається : вбивство мужем адультера (коханця дружини) та господарем пійманого злочинця;
5. у випадку необхідної оборони;

Джерела

• Корпоративне видавництво "Заграва";Записки Наукового Товариства Імені Тараса Шевченка; Андрій Яковлів ;Том CLIX 1949 Мюнхен;