Кримський референдум (1994)

27 березня 1994 року в Республіці Крим пройшов референдум, формально названий опитуванням[1], одночасно з виборами до регіонального та українського парламентів. На голосування було винесено три питання:

  1. Про розширення повноважень місцевих органів влади,
  2. Чи слід постійним жителям Криму мати подвійне громадянство (Росії та України),
  3. Чи повинні укази Президента Криму мати статус законів.
 
Кримський референдум (1994)

На всі три питання більшість учасників голосування дали позитивну відповідь. У референдумі взяли участь 1,3 млн осіб[2] . Явка склала близько 60 %[3] .

Причини референдумуРедагувати

5 травня 1992 року Верховна Рада Автономної Республіки Крим прийняла акт про державну незалежність, затвердження якого передбачалося на референдумі, запланованого на серпень 1992 року. Проте 13 травня 1992 року український парламент визнав цей акт неконституційним і встановив термін до 20 травня 1992 року для його скасування. Відповідно, Верховна Рада Криму скасувала декларацію незалежності, але референдум не скасувала, а перенесла на пізніший термін[2].

Ідея про проведення референдуму була знову озвучена в січні 1994 року перед обранням 4 лютого 1994 Юрія Мєшкова Президентом Республіки Крим . Хоча ЦВК України і Президент України Леонід Кравчук назвали референдум незаконним, він все-таки відбувся[2].

10 березня 1994 року президент Республіки Крим Юрій Мєшков видав Указ «Про проведення опитування громадян Республіки Крим 27 березня 1994 року»[4] .

Період протистояння влади Криму і центрального уряду України, під час якого пройшов референдум, Олег Габрієлян охарактеризував як період правової нестійкості, що супроводжувався проникненням криміналу у владу і втратою власності місцевими органами влади [5] .

Результат голосуванняРедагувати

Збільшення автономіїРедагувати

  Ви за відновлення положень Конституції Республіки Крим від 6 травня 1992 року, яка визначала взаємини між Республікою Крим і України на основі Договору та угоди?[6]  
Варіант відповіді %[2]
за 77,9
проти 22,1
Недійсних та зіпсованих бланків -
всього 100

Подвійне громадянствоРедагувати

  Ви за проголошення права громадян Республіки Крим на подвійне громадянство?[6]  
Варіант відповіді %[2]
за 82,8
проти 17,2
Недійсних та зіпсованих бланків -
всього 100

Статус указів Президента Республіки КримРедагувати

  Ви за надання указам Президента Республіки Крим з питань, тимчасово не врегульованих законодавством Республіки Крим, сили законів?[6]  
Варіант відповіді %[2]
за 77,9
проти 22,1
Недійсних та зіпсованих бланків -
всього 100

НаслідкиРедагувати

Хоча більша частина населення Криму проголосувала за ці зміни, Верховна Рада України 17 березня 1995 року законом «Про скасування Конституції і деяких законів Автономної Республіки Крим»[7] скасувала Конституцію Криму і посаду президента Криму, незважаючи на демократичне волевиявлення[8] . Крим отримав нову конституцію в 1998 році, яка обмежила автономію Республіки Крим. Кримські чиновники згодом прагнули відновити повноваження[9][10] .

Протягом 1990-х років багато депортованих 1944 року кримських татар та їх нащадків повернулися до Криму[11] . Проте, кримські татари також протестували проти нової конституції 1998 року, відзначаючи, що Конституція Автономної Республіки Крим повинна містити гарантії політичного представництва кримських татар у кримському парламенті і в органах місцевого самоврядування, гарантії рівноправності кримськотатарської мови наряду з українською та російською мовами, а також гарантії реальної участі кримських татар у економічному та культурному житті Криму. Кримські татари протестували проти нової Конституції, підкреслюючи, що не були враховані інтереси понад 260 000 кримських татар[12] .

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. О проведении опроса граждан Республики Крым 27 марта 1994 года. Архів оригіналу за 13 липня 2015. Процитовано 13 липня 2015. 
  2. а б в г д е Chronology for Crimean Tatars in Ukraine. Minorities at Risk (MAR) (англ.). 16.07.2010. Архів оригіналу за 1 березня 2014. 
  3. Сергей Бабкин. Электоральная история Крыма // Газета "Коммерсантъ". — 2014. — № 43 (17 березня). — С. 2. Архівовано з джерела 24 жовтня 2016. Процитовано 24 серпня 2021.
  4. Указ №05/94 от 10.03.1994, Про проведення опитування громадян Республіки Крим 27 березня 1994 року. search.ligazakon.ua. Архів оригіналу за 24 серпня 2021. Процитовано 21 жовтня 2016. 
  5. Габриелян, 2000, с. 18.
  6. а б в Mark Clarence Walker. {{{Заголовок}}}. — P. 108. — ISBN 9781403973771.
  7. Про скасування Конституції і деяких законів Автономної Республіки Крим | від 17.03.1995 № 92/95-ВР. zakon2.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 22 липня 2017. Процитовано 24 жовтня 2016. (укр.)
  8. Ukraine Moves To Oust Leader Of Separatists. The New York Times. 19 березня 1995. 0362-4331. Архів оригіналу за 30 березня 2014. Процитовано 21 жовтня 2016. 
  9. Crimean autonomy: A viable alternative to war?. Washington Post. Архів оригіналу за 7 серпня 2020. Процитовано 21 жовтня 2016. 
  10. Crimea wants to equate its Constitution with Ukraine s Basic Law - 18.07.2012 17:28 — Ukrinform News. Архів оригіналу за 12 березня 2014. Процитовано 21 жовтня 2016. 
  11. Linda Kinstler (2 березня 2014). The Crimean Tatars: A Primer. New Republic. Архів оригіналу за 9 березня 2021. Процитовано 21 жовтня 2016. 
  12. Crimean Tatars and the Ukrainian state: the challenge of politics, the use of law, and the meaning of rhetoric. www.iccrimea.org. Архів оригіналу за 25 квітня 2021. Процитовано 21 жовтня 2016. 

ЛітератураРедагувати