Відкрити головне меню

Криворотченко Михайло Григорович (6 (18) лютого 1892(18920218), м. Зіньків, Полтавська область — р.с.н.) — український громадський діяч, журналіст, педагог, музейний діяч, краєзнавець.

ЖиттєписРедагувати

У 1909 році закінчив реальну школу в Полтаві, з 1910 року навчався у Московському вищому технологічному училищі. У Москві був активним учасником українських гуртків, земляцтв.

З 1914 року — студент Харківського технологічного інституту. Один із засновників підпільної молодіжної націонал-політичної організації соціалістичного напряму «Юнацька спілка». У 1916 році через переслідування за революційну діяльність перебрався до Росії.

У 1917 році повернувся на Полтавщину. Наприкінці 1917 року став членом групи лівих українських соціал-демократів, з якою у 1918 році перейшов до КП(б)У. Брав участь у підпільній діяльності проти Гетьманату П. Скоропадського та денікінців. У 1920 році був виключений з КП(б)У за належність до групи федералістів, які виступали за створення незалежної КПУ та отримання УСРР лержавної самостійності.

З 1922 року очолював Всеукраїнський соціальний музей ім. т. Артема у Харкові. Одночасно був редактором економічного відділу газети «Вісті ВУЦВК» (1921—1922), відділу інформації про Україну «Ежегодника Коминтерна» (1922—1923). У 1923—1924 роках — секретар журналу «Книга», згодом — журналу «Червоний шлях». Дописував до «Голосу друку», «Знання», «Народний вчитель».

Заарештований у 1934 році за сфабрикованою справою у приналежності до української контрреволюційної організації, що готувала збройне повстання. Засуджений до 5 років ув'язнення.

За одними відомостями, загинув у 1937 році. За іншими — після звільнення вчителював у м. Чарджоу (Туркменістан) і влітку 1941 року вступив добровольцем до Червоної армії.

Реабілітований у 1989 році.

Викладацька та наукова діяльністьРедагувати

Викладав соціально-економічні і суспільно-політичних науки у різних вишах, зокрема в Комуністичному університеті ім. Артема. Був співробітником Українського науково-дослідного інституту педагогіки при Харківському ІНО.

З 1924 до 1930-х років інспектував екскурсійно-виставкову та музейну справи. З 1926 року завідував музейною секцією при Укрнауці. Розробив загальну концепцію музейного будівництва в УСРР.

Активний учасник 1-ї Всеукраїнської краєзнавчої конференції в Харкові (1925) Був незмінним вченим секретарем Української комітету краєзнавства, а до 1928 року був заступником голови.

ДжерелаРедагувати

  • Володимир Іванович Вернадський і Україна. Т. 1, кн. 2: Володимир Іванович Вернадський. Вибрані праці — K., 2011. — 584 с. — С. 441

ПосиланняРедагувати