Кри́вов Вале́рій Миха́йлович (*29 вересня 1951, Запоріжжя,[1] Українська РСР — †23 грудня[2] 1994, Луганськ, Україна) — український радянський волейболіст, олімпійський чемпіон. Зв’язковий. Зріст – 188 см. Вага – 84 кг.[3] Вольовий, по-спортивному агресивний тактично грамотний гравець, лідер команди. Ураховуючи розташування суперників на блоці, виводив своїх нападників для атакуючого вдару на одиночний блок або на «чисту» сітку.

Кривов Валерій Михайлович
Народився 29 вересня 1951(1951-09-29)
Кричев, Могильовська область, Білоруська РСР, СРСР
Помер 20 грудня 1994(1994-12-20) (43 роки)
Луганськ, Україна
Громадянство
(підданство)
Flag of Ukraine.svg Україна
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Діяльність волейболіст
Нагороди
Заслужений майстер спорту СРСР
Спортивні медалі
Представник СРСР СРСР
Волейбол
Олімпійські ігри
Золото 1980 Москва у складі команди

Валерій Кривов виступав за команду «Зірка» (Луганськ/Ворошиловград; спортивне товариство «Зеніт»). У своїй грі команда «Зірка» дотримувалася гострокомбінаційного стилю, із частою зміною місць нападниками.[4] Золоту олімпійську медаль і звання олімпійського чемпіона він здобув на московській Олімпіаді (1980),[5] виступаючи у складі збірної СРСР.

ЖиттєписРедагувати

Волейболом почав займатися в ДЮСШ міста Запоріжжя. Виступав за команду «Зірка» (Луганськ/Ворошиловград) [6] (тренери: Салін Валентин Іванович, Сєверов Євген Олександрович). Срібний призер чемпіонату СРСР 1972, бронзовий призер союзних першостей 1976 і 1979, переможець і срібний призер Кубка володарів кубків ЄКВ 1972/73 і 1973/74. Фінальна частина змагань 1972-1973 рр. проходила в місті Афіни, трійку призерів склали такі команди: «Зірка» (Ворошиловград), «Чепель» (Будапешт) та «Левські-Спартак» (Софія). У сезоні 1973-74 «Зірка» знов пробилася до фінальної частину цього престижного турніру, який проходив тепер у Брюсселі, але цього разу стала другою, поступившись команді «Радіотехнік» Рига.

У збірній СРСР в офіційних змаганнях грав у 1976 — 1980 роках. В її складі: олімпійський чемпіон 1980, чемпіон світу 1978, чемпіон Європи 1977.

Ігрова кар'єра 1970 - 1986 рр.[7]

Завершивши ігрову кар'єру, В. Кривов працював тренером. 1990 - 1991 рр. — тренер чоловічої збірної Сирії. 1991 - 1994 рр. — тренер команди «Динамо» (Луганськ).

Освіта - Ворошиловградський педагогічний інститут, факультет фізичного виховання (нині Луганськ, 1973).

Починаючи з 1999 року, у Луганську щорічно проводиться Відкритий турнір з волейболу пам’яті Валерія Кривова.[8] [9]

ДжерелаРедагувати

  • Волейбол: Справочник / Сост. А. С. Эдельман. — М.: Физкультура и спорт, 1984. — 224 с.(рос.)
  • Волейбол: Энциклопедия / Сост. В. Л. Свиридов, О. С. Чехов. — Томск: Компания «Янсон», 2001.(рос.)
  • Ермаков С.С. Волейбол Харькова: 1925-2000 гг. Факты и комментарии. - Харьков, ХГАДИ. - 2004. - 372 с. - ISBN 966-8106-14-8(рос.)
  • 80 років волейболу України. Літопис-хронологія 1925-2005 р.р. / за заг.ред. Єрмакова С.С. - Київ, ФВУ. - 2005. - 96 с.(укр.)
  • 90 років волейболу в Україні : в 2 т. Т. 1 / уклад. В. В. Туровський, В. О. Трофимов; Федерація волейболу України. – Ювілейне видання. – Київ : Видавничий дім «Новий Час», 2015. – 160 с. : іл.(укр.)

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати