Кременчуцький трамвай
Кременчу́цький трамва́й — не діюча нині трамвайна мережа у місті Кременчук (Полтавська область).
| Кременчуцький трамвай | |||
|---|---|---|---|
 | |||
| Опис | |||
| Країна |
 Україна | ||
| Місто |
 Кременчук | ||
| Дата відкриття | 11 грудня 1899 | ||
| Дата закриття | 1921 (вантажний рух — 1922) | ||
| Оператор | АТ «Кременчуцькі трамваї» | ||
| Вартість проїзду | 5 копійок | ||
| Маршрутна мережа | |||
| Кількість маршрутів | 3 | ||
| Довжина мережі | 11,7 км | ||
| Довжина маршрутів | 3 | ||
| Рухомий склад | |||
| Кількість вагонів | 16 | ||
| Основні типи рухомого складу | 2-вісні моторні та причепні | ||
| Кількість депо | 1 | ||
| Технічні дані | |||
| Ширина колії | 1524 мм | ||
| Тип живлення | контактна мережа | ||
| |||
 Кременчуцький трамвай у Вікісховищі | |||
Історія ред.
У грудні 1899 році трамвайну мережу, що складалася з трьох ліній, у Кременчуці відкрило бельгійське акціонерне товариство. Середній річний пасажиропотік становив 2,3 млн пасажирів[1]. 1909 року збудовано вантажну гілку до борошномельного заводу та кар'єрів.
Немає інформації про роботу трамваїв у 1915-19 роках. Відомо дещо про період 1920-22 років. У 1920-21 роках трамвай працював лише 2 місяці на рік, 1922 року — три місяці і тоді ж рух остаточно припинився. Щоправда, 1922 року здійснювався лише вантажний рух. Пасажирський рух остаточно припинився 1921 року.
1925 року планувалося відновлення руху, однак через відсутність коштів трамвай було законсервовано, а 1927 року вагони продали до Ярославля. Знову йшлося про трамвай у місті 1940 року, однак ці плани перекреслила війна.
Маршрути ред.
Налічувалося три маршрути:
- 1. «Пароплавна пристань — вул. Катерининська (сьогодні — Соборна) — вул. Київська (сьогодні — Перемоги) — вул. Мальцевська (сьогодні не існує; на її місці Придніпровський парк) — Електростанція»
- 2. «Пароплавна пристань — вул. Катерининська (сьогодні — Соборна) — Ярмаркова площа (сьогодні — вул. Халаменюка) — вул. Олександрівська (сьогодні — Першотравнева) — Електростанція»
- 3. «Пароплавна пристань — вул. Харчова (сьогодні — Шевченка) — вул. Мальцевська (сьогодні не існує; на її місці Придніпровський парк) — вул. Київська (сьогодні — Перемоги) — вул. Весела (сьогодні — вул. Полковника Гегечкорі) — вул. Херсонська — вул. Українська»
Депо кременчуцького трамвая та електростанція знаходилися біля підніжжя Піщаної гори між вулицею Катерининською (сьогодні — Соборною) та Троїцьким провулком (сьогодні — вул. Сержанта Мельничука). У депо налічувалося 16 моторних вагонів з відкритими майданчиками на двовісному візку. Потужність електростанції становила 4450 кінських сил[1].
Примітки ред.
- ↑ а б Киевский трамвайный форум. «Кременчуг. Фотографии троллейбусов». Пост № 16 [Архівовано 19 лютого 2009 у Wayback Machine.] (рос.)
Посилання ред.
- Кременчуцький трамвай на сайті «Горэлектротранс». Архів оригіналу за 30 червня 2013. Процитовано 24 лютого 2009. (рос.)
- Куди поїхали кременчуцькі трамваї? (Фото) [Архівовано 23 січня 2019 у Wayback Machine.]
Джерела ред.
- Електротранспорт України : енциклопедичний путівник / Сергій Тархов, Кость Козлов, Ааре Оландер. — Київ : Сидоренко В. Б., 2010. — 912 с. — ISBN 978-966-2321-11-1.