Крекінг-установка в Фаулі

Крекінг-установка в Фаулі – наразі закрите нафтохімічне виробництво, котре працювало на південному узбережжі Англії неподалік від Саутгемптона.

Крекінг-установка в Фаулі. Карта розташування: Сполучене Королівство
Фаулі
Фаулі
Виробничий майданчик ExxonMobil у Фаулі

У 1962-му в Фаулі стала до ладу установка парового крекінгу потужністю по етилену 100 тисяч тонн на рік. В подальшому цей показник був збільшений та у 2000-х становив 125 тисяч тонн. Установка піддавала піролізу важку сировину – газойль, а також газовий бензин та бутан, що дозволяло продукувати також великі об’єми важчих, аніж етилен, ненасичених вуглеводнів. Так, вже з самого початку на майданчику діяв блок вилучення бутадієна потужністю 40 тисяч тонн, а виробництво пропілена в 2000-х роках було не набагато меншим від випуску етилена та складало 100 тисяч тонн.[1][2]

Споживання етилена організували у тому ж Фаулі на заводі оксида етилена компанії Union Carbide (річна потужність 20 тисяч тонн)[3] та виробництві поліетилена компанії Monsanto.[4] Крім того, одразу з піролізною установкою ввели етиленопровід Фаулі – Севернсайд, котрий подавав сировину для заводу оксида етилена, власником якого була корпорація ICI.

В подальшому у відповідності до змін в ринковій ситуації змінювався і склад похідних виробництв. Так, у 1982 році закрила свій завод Monsanto.[5] А станом на 1992-й вже не працювали заводи оксида етилена в Фаулі та Севернсайді[6] (Union Carbide при цьому відкрила на порядок потужніше виробництво з показником 240 тисяч тонн у Вілтоні, де працювала піролізна установка корпорації ICI).

В 1994-му Exxon через надлишок пропозиції на ринку прийняла рішення закрити установку вилучення бутадієна. Замість цього запустили блок гідрогенізації фракції С4, котрий мав збільшити вихід алкенів.[7] Станом на середину 2000-х на майданчику в Фаулі працював цілий ряд виробництв, розрахованих на використання бутенів: завод метилтретинного бутилового етеру (високооктанова паливна присадка, котру отримують реакцією ізобутилена з метанолом) потужністю 125 тисяч тонн, виробництво бутилового каучука (кополімер ізобутилена з ізопреном) із річним показником 95 тисяч тонн та завод метилетилкетона (отримують з бутанола, котрий в свою чергу є похідним від н-бутенів), розрахований на випуск 135 тисяч тонн [2][8][9]

У 2010 році піролізне виробництво в Фаулі закрили[10], що, втім, не означало зупинки заводів лінійки С4.

ПриміткиРедагувати

  1. Kuhlke, W. C. (2001). Volume Polymers in North America and Western Europe (англ.). iSmithers Rapra Publishing. ISBN 978-1-85957-238-2. 
  2. а б Craymer, Lucy. Corrected: Majority of Fawley site closed by fire. Icis (амер.). Архів оригіналу за 23 грудня 2019. Процитовано 23 грудня 2019. 
  3. Schönfeldt, N. (17 вересня 2013). Surface Active Ethylene Oxide Adducts (англ.). Elsevier. ISBN 978-1-4831-8625-2. 
  4. Administration, Business and Defense Services (1958). Chemicals (англ.). 
  5. Monsanto of Britain. The New York Times (амер.). 3 квітня 1982. ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 23 грудня 2019. Процитовано 23 грудня 2019. 
  6. Karsa, D. R. (1 січня 1999). Industrial Applications of Surfactants IV (англ.). Elsevier. ISBN 978-1-84569-861-4. 
  7. Young, I. (23 грудня 1992). BP closes down Baglan Bay unit. Chemical Week; (United States) (English). 151:25. ISSN 0009-272X. Архів оригіналу за 3 грудня 2019. Процитовано 23 грудня 2019. 
  8. Fawley chemical products | ExxonMobil United Kingdom. ExxonMobil (англ.). Архів оригіналу за 19 квітня 2021. Процитовано 23 грудня 2019. 
  9. Lind, Sofia. Fire at Fawley reduces Exxon MEK output. Icis (амер.). Архів оригіналу за 23 грудня 2019. Процитовано 23 грудня 2019. 
  10. Weddle, Nel. Chemical Profile: Europe ethylene. Icis (амер.). Архів оригіналу за 23 грудня 2019. Процитовано 23 грудня 2019.