Відкрити головне меню

Георгій Володимирович Красниковський (10 жовтня 1906(19061010), село Бехово, тепер Заокського району Тульської області, Російська Федерація — 1987, місто Москва) — радянський гірський інженер, міністр будівництва підприємств вугільної промисловості Української РСР. Професор (1962).

Красниковський Георгій Володимирович
Народився 10 (23) жовтня 1906
село Бехово, тепер Заокського району Тульської області, Російська Федерація
Помер 1987
місто Москва
Національність росіянин
Діяльність науковець
Заклад Московський державний гірничий університет
Партія КПРС
Нагороди Орден ЛенінаОрден ЛенінаОрден ЛенінаОрден Трудового Червоного ПрапораОрден Трудового Червоного ПрапораОрден Трудового Червоного ПрапораОрден Дружби народівСталінська преміяСталінська премія

БіографіяРедагувати

Народився в родині вчителя, який пізніше став священиком. У 1908 році родина переїхала до міста Ніжина Чернігівської губернії.

Після навчання у Дніпропетровському гірничому інституті (1926—1930) викладав там же і займався дослідженнями питань вдосконалення способів розкриття та розробки крутих пластів вугілля Центрального району Донбасу.

У 1933—1937 роках — начальник дільниці, потім головний інженер шахти № 10 імені Артема тресту «Ворошиловградвугілля». У 1937 році призначений головним інженером тресту «Артемвугілля» (найбільшого в Донбасі), у 1938 році переведений на посаду головного інженера комбінату «Донбасвугілля». Після поділу «Донбасвугілля» на три комбінату переїхав до Москви, працював головним інженером Головвугілля Донбасу і Кавказу.

Після початку німецько-радянської війни здійснював технічне керівництво вугільною промисловістю Середньої Азії. У 1942—1943 роках — головний інженер комбінату «Тулавугілля».

У кінці 1943 року призначений головним інженером Головного управління із відновлення шахт Донбасу. У 1946—1956 роках — в центральному апараті Міністерства вугільної промисловості СРСР: начальник технічного управління, член колегії міністерства, заступник міністра.

Член ВКП(б) з 1947 року.

У квітні 1956 — 1957 року — міністр будівництва підприємств вугільної промисловості Української РСР.

22 липня 1957 — 1959 року — начальник відділу вугільної промисловості (паливного відділу) Державної планової комісії УРСР — міністр Української РСР.

У 1959 році переведений до Москви на посаду начальника відділу вугільної, торф'яної і сланцевої промисловості Держплану СРСР. У 1960—1962 роках — начальник відділу вугільної, торф'яної і сланцевої промисловості Державної економічної ради СРСР.

У 1962—1981 роках — голова Державної експертної комісії Держплану СРСР.

У 1960—1964 роках — завідувач кафедри «Розробки пластових родовищ» Московського гірничого інституту (сьогодні — Гірничий інститут НіТУ «МІСіС» ). Викладав на кафедрі до 1986 року.

Одночасно з грудня 1946 до серпня 1955 року і з жовтня 1960 по липень 1974 року — головний редактор журналу «Уголь» в місті Москві.

Нагороди та преміїРедагувати

ДжерелаРедагувати