Кочубей Дем'ян Васильович
Дем'ян Васильович Кочубей (22 листопада 1786 — 29 квітня 1859[1]) — державний діяч часів Російської імперії українського походження, дійсний таємний радник (1846), сенатор, член Державної ради, походив з української шляхти, а саме з роду Кочубеїв.
 | |
| Сенатор Державної Ради Російської імперії | |
|---|---|
| 1833 — 1859 | |
| Народився |
22 листопада 1786 |
| Помер |
29 квітня 1859 (72 роки) |
| Відомий як | офіцер |
| Країна | Російська імперія |
| Батько | Q123557695? |
| Мати | Q123557733? |
| Нагороди |
   |
Життєпис ред.
Дем'ян Кочубей був другим сином генерал-майора Василя Кочубея (1756–1800) і Олени Туманської (пом. 1836). Подружжя мало ще доньку Олену (1793–1863) і трьох синів: Василя (1784–1844), Олександра (1788–1866) і Аркадія (1790–1878)[2].
Дем'ян Кочубей отримав домашню освіту, пізніше закінчив її в приватному пансіоні абата Ніколя Домініка.
У 1799–1809 служив у Колегії закордонних справ, в 1809–1811 — в Головному управлінні водяних і сухопутних шляхів сполучення[1].
У 1812 залишив місце чиновника особливих доручень при принці Г. Ольденбурзькому і вступив ротмістром до Гродненського гусарського полку і взяв участь у Французько-російська війна і в закордонному поході. Відзначився в битві біля села Батури і в боях при Лабіау, одним з перших вступив до Кенігсберга. При переправі через Віслу був поранений, але полк не покинув. Був нагороджений золотою шпагою «За хоробрість» за відміну в битві при Дрездені в 1813.
У 1817–1820 перебував при Олексії Аракчеєві.
У 1820, маючи вже чин полковника, вийшов у відставку і повернувся до громадянської служби.
У 1821–1825 — директор Державної комісії з погашення боргів; з 1833 — сенатор, з 1836 — член Комісії з побудови Ісаакіївського собору в Санкт-Петербурзі з господарської частини; в 1837 — член Тимчасової ради з управління Департаментом держ. майна, в 1837–1840 — член ради міністра держ. майна; з 1842 — член Державної Ради і Особливої комісії з розгляду нового Уложення про покарання в імперії і Царстві Польському (1844–1845); Комісії з розгляду зводу місцевих законів Остзейських губерній (1845); член Особливого комітету з розгляду і облаштування соляної частини в Російській імперії (1846–1849)[1].
Постійним читанням Дем'ян Кочубей значно покращив свою освіту; у службовій діяльності відрізнявся невтомною відданістю справі і в той же час надзвичайною скромністю в оцінці своєї діяльності. З великим інтересом ставився до побуту селян і згодом мав нагоду застосувати свої знання з цього питання, коли, в останні роки його життя почалася підготовка до селянської реформи.
Нагороди ред.
- Орден Святої Анни 1 ступеня (1837)
- Орден Святого Володимира 2 ступеня (1839)
- Орден Білого орла (1846)
- Відзнака за XXXV років бездоганної служби
Примітки ред.
- ↑ а б в Кочубеи // Большая российская энциклопедия / С.Л. Кравец. — М : Большая Российская энциклопедия, 2010. — Т. 15. — С. 534-535. — 60 000 прим. — ISBN 978-5-85270-346-0.
- ↑ Петров П.Н. История родов русского дворянства.Князья и дворяне Кочубеи // История российской геральдики. — М : Эксмо, 2010. — С. 549. — (Российская императорская библиотека) — 3000 прим. — ISBN 978-5-699-33485-8.
Джерела ред.
- Русский биографический словарь А. А. Половцова (1896—1918)
- Список гражданским чинам первых четырех классов. СПб, 1850 год.