Коукал малий
| Коукал малий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Centropus bengalensis (Gmelin, 1788)[2] | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Коука́л малий[3] (Centropus bengalensis) — вид зозулеподібних птахів родини зозулевих (Cuculidae). Мешкає в Південній і Південно-Східній Азії[4][5].
Опис
ред.
Довжина птаха становить 31-34 см. Самиці є дещо більшими за самців. Під час сезону розмноження забарвлення переважно коричневе, за виннятком рудувато-коричневих крил. Райдужки червонувато-карі або карі, дзьоб і лапи чорні. Кіготь на задньому пальці довший, ніж у інших представників роду. Під час негніздового періоду пера на спині, голові і крилах мають білуваті стрижні. Молоді птахи мають пеереважно рудувато-коричневе забарвлення паоцятковане білими смужками, пера на голові у них мають білі стрижні.
Підвиди
ред.Виділяють шість підвидів:[6]
- C. b. bengalensis (Gmelin, JF, 1788) — від Північної Індії і Непалу до М'янми, Таїланду і Індокитаю, локально в Західних Гатах;
- C. b. lignator Swinhoe, 1861 — південий і південний схід Китаю, острови Хайнань і Тайвань;
- C. b. javanensis Dumont, 1818 — Малайський півострів, Суматра, Ява, Калімантан, Палаван і сусідні острови, архіпелаг Сулу.;
- C. b. philippinensis Mees, 1971 — Філіппінський архіпелаг (за винятком Палавану і островів Сулу);
- C. b. sarasinorum Stresemann, 1912 — Сулавесі, острови Сангіхе[en] і Талауд[en], Малі Зондські острови;
- C. b. medius Bonaparte, 1850 — Молуккські острови (за винятком островів Кай[en]).
Поширення і екологія
ред.Малі коукали мешкають в Індії, Непалі, Бутані, Бангладеш, Китаї, М'янмі, Таїланді, Лаосі, В'єтнамі, Камбоджі, Малайзії, Індонезії, Брунеї, на Філіппінах, Тайвані і Східному Тиморі. Вони живуть на луках, в чагарникових, бамбукових і очеретяних заростях та на болотах. Зустрічаються пподинці або парами, на Малайському півострові на висоті до 1500 м над рівнем моря, в Гімалаях на висоті до 1800 м над рівнем моря, на Калімантані на висоті до 2000 м над рівнем моря. Живляться комахами, павуками та іншими безхребетними, а також дрібними ящірками. Сезон розмноження в Індії триває з травня по вересень, а Малайзії з грудня по лютий. Гніздо куполоподібне з бічним входом розміщується в чагарниках або високій траві, на висоті до 1,5 м над землею. В кладці від 2 до 4 білих яєць. За пташенятами доглядають і самиці, і самці.
Примітки
ред.- ↑ BirdLife International (2016). Centropus bengalensis. Архів оригіналу за 21 жовтня 2021. Процитовано 20 червня 2022.
- ↑ J. F. Gmelin: Cuculus bengalensis. In: Caroli a Linné systema naturae per regna tria naturae, secundum classes, ordines, genera, species, cum characteribus, differentiis, synonymis, locis. Bd. 1, Teil 1, S. 412, 1788, Biodiversity Library [Архівовано 20 червня 2022 у Wayback Machine.]
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Payne, R.B. (2005). The Cuckoos. Oxford University Press. ISBN 0-19-850213-3.
- ↑ Rasmussen, Pamela C.; Anderton, J.C. (2005). Birds of South Asia. The Ripley Guide. Volume 2. Washington D.C. and Barcelona: Smithsonian Institution and Lynx Edicions. с. 223—224.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Turacos, bustards, cuckoos, mesites, sandgrouse. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 17 листопада 2021. Процитовано 20 червня 2022.
Джерела
ред.- Johannes Erhitzøe, Clive F. Mann, Frederik P. Brammer, Richard A. Fuller: Cuckoos of the World. Christopher Helm, London 2012, ISBN 978-0-7136-6034-0.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |