Коукал біяцький
| Коукал біяцький | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Centropus chalybeus (Salvadori, 1875) | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Коука́л біяцький[2] (Centropus chalybeus) — вид зозулеподібних птахів родини зозулевих (Cuculidae)[3]. Ендемік Індонезії[4].
Опис ред.
Довжина птаха становить 44-46 см. Довжина крила становить 18,9–22 см, довжина хвоста 26–31,5 см, довжина дзьоба 40-50 мм, довжина цівки 47–57 мм, довжина кігтя на задньому пальці 15–16,2 мм. Виду не притаманний статевий диморфізм. Забарвлення чорне, верхня частина тіла має синювато-фіолетовий відблиск. Живіт темно-коричневий. Райдужки жовті, дзьоб і лапи чорні.
Поширення і екологія ред.
Біяцькі коукали мешкають на островах Біяк[en] і Супіорі[en] в провінції Папуа. Ведуть наземний спосіб життя, можуть лазити по ліанах і деревах.
Збереження ред.
МСОП класифікує стан збереження цього виду як близький до загрозливого. За оцінками дослідників, популяція біяцьких коукалів становить від 10 до 20 тисяч птахів. Їм загрожує знищення природного середовища.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Centropus chalybeus. Архів оригіналу за 19 червня 2021. Процитовано 18 червня 2022.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Turacos, bustards, cuckoos, mesites, sandgrouse. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 17 листопада 2021. Процитовано 18 червня 2022.
- ↑ Payne, R.B. (2005). The Cuckoos. Oxford University Press. ISBN 0-19-850213-3.
Джерела ред.
- Johannes Erhitzøe, Clive F. Mann, Frederik P. Brammer, Richard A. Fuller: Cuckoos of the World. Christopher Helm, London 2012, ISBN 978-0-7136-6034-0.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |