Котингіта жовтогорла
| Котингіта жовтогорла | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
.jpg) | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Iodopleura pipra (Lesson, 1831) | ||||||||||||||||
 Мапа поширення виду | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| *Iodopleura leucopygia | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Котингіта жовтогорла[2] (Iodopleura pipra) — вид горобцеподібних птахів родини бекардових (Tityridae).
Поширення ред.
Ендемік Бразилії. Поширений у штатах Параїба, Пернамбуку, Алагоас, Баїя, Еспіріту-Санту, Ріо-де-Жанейро та Сан-Паулу на сході країни. Мешкає в атлантичному лісі.
Опис ред.
Дрібний птах, завдовжки 9 см. Оперення м'яке і щільне, сірого кольору, з жовто-коричевими горлом і нижньою поверхнею хвоста. Нижня частина тіла має білі та сірі відтінки. Крила довгі, а хвіст короткий. Самець має сірий шлейф, а під крилами є пучок довгих шовковистих пір'їн пурпурового кольору.
Спосіб життя ред.
Полює на комах, інколи поїдає дрібні плоди (переважно омели). Розмножується взимку. Будує крихітне чашоподібне гніздо на сухих гілках у кронах дерев, прикрасивши його лишайниками для камуфляжу. Самиця, як правило, відкладає лише одне яйце.
Підвиди ред.
Таксон включає два підвиди:
- Iodopleura pipra leucopygia Salvin, 1885, північна частина ареалу;
- Iodopleura pipra pipra (Lesson, 1831), південна частина ареалу.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Iodopleura pipra: інформація на сайті МСОП (версія 2021.1) (англ.) 19 серпня 2021
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |