Відкрити головне меню
Розподіл сміття в навколоземному просторі

Космічне сміття або орбітальне сміття — некеровані об'єкти антропогенного походження, які більше не виконують своїх функції та літають навколо Землі або в меншій мірі навколо інших планет. Ці об'єкти різноманітного походження становлять загрозу космічним апаратам[1]. Є ризик, що сміття почне подрібнюватися у геометричній прогресії внаслідок взаємних зіткнень. На навколоземній орбіті обертається близько 19 000 об'єктів. [2]

ПоходженняРедагувати

Є кілька джерел утворення космічного сміття:

  • «Мертві супутники». Штучні супутники, які припинили своє функціонування і з певних причин не були знищені (це не передбачалося проектом запуску, супутник передчасно вийшов з ладу тощо).
  • Останні ступені ракет. Після відділення власне корабля чи супутника від ракети-носія, деякі фрагменти ракети-носія залишаються на орбіті.
  • Невеликі шматки. Незначні об'єкти — фрагменти обшивки, всілякі викрутки, що випали з рук космонавтів (астронавтів), тощо.
  • Фрагменти знищених супутників. Особливо потенційно шкідливі наслідки військових навчань. Подібні тренування по знищенню своїх відпрацьованих супутників проводили: Китай, США, СРСР

Масштаби засміченняРедагувати

Кількість некерованих об'єктів (оц.2012-07-06) [3]
Держава Кількість Частка
  Росія 4667 34.7 %
  США 3723 27.7 %
  КНР 3518 26.2 %
  Франція 484 3.6 %
  Японія 183 1.4 %
  Індія 174 1.3 %
Інші 688 5.1 %

Станом на 2012 рік на навколоземній орбіті обертається близько 19 000 об'єктів. [2] Майже 90 % сміття припадає на продукцію трьох держав: Росії (СРСР), США, Китаю[3]

Небезпека вибухівРедагувати

Причиною вибухів можуть бути електрохімічні реакції, що протікають в акумуляторах супутників. Місце, де стався вибух, огортають цілі хмари уламків. Поступово вони обволікають всю земну кулю. Більшість цих об'єктів знаходиться на орбітах з високим нахилом, площини яких перетинаються, тому середня відносна швидкість їх взаємного прольоту становить близько 10 км / с.

У 1983 році маленька піщинка (менше 1 мм в діаметрі) залишила серйозну тріщину на ілюмінаторі шаттла.

У липні 1996 року на висоті близько 660 км французький супутник зіткнувся з фрагментом третього ступеня французької ж ракети Arian.

10 лютого 2009 комерційний супутник американської компанії супутникового зв'язку Iridium, виведений на орбіту в 1997 році, зіткнувся з військовим російським супутником зв'язку « Космос-2251», запущеним в 1993 році і виведеним з експлуатації в 1995 році

Зони космічного сміттяРедагувати

Виділяють дві зони ущільнення космічного сміття:

  1. Низько-орбітальна зона на висотах 500-1.200 км над поверхнею Землі;
  2. Геостаціонарна зона на висоті приблизно 38.000 км.

Шляхи вирішення проблемиРедагувати

Кількість сміття за межами Землі стала настільки великою, що уже може завадити космічним місіям. Також, якщо не почнеться процес «прибирання», існує імовірність того, що в процесі накопичення сміття почне падати на Землю, а це уже становить небезпеку. Саме тому британські вчені з університету Суррея запропонували технологію для спалення сміття в атмосфері. Cміттєзбиральний апарат RemoveDebis оснастили гарпуном, сіткою та вітрилом для того, щоб збирати сміття різного розміру і, по закінченню місії, також утилізувати апарат в шарах атмосфери. Раніше подібні засоби не використовувались в космосі, тож апарат проходить тест на ефективність роботи в умовах невагомості. На початку 2018 року апарат відправився на міжнародну космічну станцію, де астронавти готують його до початку роботи.[4]

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати

  • Забруднення космосу // Словник – довідник з екології : навч.-метод. посіб. / уклад. О. Г. Лановенко, О. О. Остапішина. — Херсон : ПП Вишемирський В.С., 2013. — С. 88.