Коронний хрест — символ Діяконії Німеччини (Diakonie Deutschland)[1], Діяконії Австрії (Diakonie Österreich), польської Діяконії та європейської асоціації Євродіяконія (Eurodiaconia).

Коронний хрест
Зображення
CMNS: Коронний хрест у Вікісховищі

Символ був розроблений Річардом Боландом у 1925 році для внутрішньої місії. Символ був утворений шляхом поєднання перших літер внутрішньої місії, де I утворює поздовжню смугу, а уніціальна М утворює поперечину зі структурою. Після заснування Diakonisches Werk вона прийняла коронний хрест.[2]

Хрест є посиланням на труднощі та смерть, корона вказує на надію та воскресіння. Поєднання двох елементів має на меті вселити впевненість у тому, що труднощі та смерть можна подолати через віру в Ісуса Христа.

Коронний хрест Діяконії в золоті та Коронний хрест у Діяконії в сріблі — це нагороди Diakonisches Werk за багаторічне служіння в церкві та дияконії.

Золоті коронні хрести у вигляді шпильок у формі брошки або лацкана із золота 585 проби виготовляються вручну в майстернях фонду kreuznacher diakonie в Асбасі (Біркенфельд).[3]

Символ захищений законодавством про товарні знаки на користьПротестантської агенції дияконії та розвитку.

Геральдика ред.

Коронний хрест як символ дияконії був включений до гербів деяких місць, які характеризуються установами внутрішньої місії або дияконії. Це негеральдична фігура в геральдиці. Показано стовп із прикріпленою короною. Може описуватися як стовп у короні.[4] Корона витримана строго просто.

У межах геральдики дозволені всі тинктури.

Фігуру герба можна відрізнити від корони з хрестом.

Див. також ред.

Веб-посилання ред.

Примітки ред.

  1. Kronenkreuz auf Diakonie.de Abgerufen am 14. November 2020
  2. Michael Häusler: Die Geschichte des Kronenkreuzes. 80 Jahre Corporate Identity der Diakonie. In: Diakonie Impulse. Bd. 30, Nr. 6, 2004, ISSN 1611-0137, S. 31–32.
  3. Kreuznacher Nachrichten vom 28. Mai 2013
  4. Erläuterungen der Heraldik, als ein Commentar über Gatterers Abriß dieser Wissenschaft. Band 1, Adam Gottlieb Schneiderschen Kunst- und Buchhandlung, Nürnberg 1789, S. 73.