Королівська прокламація 1763 року

Королівська прокламація 1763 року (англ. The Royal Proclamation of 1763) — документ, виданий королем Великої Британії Георгом III у 7 жовтня 1763 року. Прокламація слідувала за Паризькою мирною угодою, яка підтвердила перехід французьких колоній у Північній Америці до Великої Британії за результатами Семирічної війни. Складова Конституції Канади[1][2][3][4].

Королівська прокламація 1763 року
Оригінальна назва: англ. The Royal Proclamation of 1763
Опублікований: 7 жовтня 1763
Підписанти: Георг III

Передумови ред.

 
Територіальні зміни за Паризьким миром 1763 року

Бойові дії на північноамериканському театрі Семирічної війни та в рамках франко-індіанської війни завершилися укладенням Паризької мирної угоди 1763 року. За договором, усі французькі володіння на захід від Міссісіпі переходили до Іспанії, а на схід від річки і на південь від Землі Руперта — до Великої Британії. Іспанія та Британія отримали деякі острови у Карибському морі, а Франція залишила за собою Гаїті та Гваделупу[5][6].

Умови ред.

Прокламація 1763 року стосувалася управління колишніми французькими територіями у Північній Америці, які перейшли до Британії, а також регулювання експансії колоністів. Відповідно до документа було створено адміністративно-територіальні одиниці на кількох територіях: провінція Квебек, колонії Західна Флорида та Східна Флорида[7], група колоній на островах Карибського моря — Гренада, Тобаго, Сент-Вінсент та Домініка[8].

Лінія кордону колоній ред.

Королівська прокламація 1763 року визначила межі колоніальної експансії Великої Британії у Північній Америці. Території колишньої колонії Нова Франція на схід від Великих озер та річки Оттава і на південь від Землі Руперта було названо провінцією Квебек. Терени на північ від річки Сент-Джон на узбережжі півострова Лабрадор було передано колонії Ньюфаундленд[9]. Землі на захід від Квебеку і на захід від лінії, що проходить по горах Аллеганах, проголошено індіанською резервацією, де колоністам було заборонено селитися[10].

Лінія прокламації не вважалася постійним кордоном між колоністами та індіанцями; її скоріше мали за тимчасовий кордон, який згодом може бути законно розширений[11][12]. Також цю лінію можна було вільно перетнути[13]. Терени басейнів річок, що впадали в Атлантичний океан, були місцем розселення колоністів, а тих, що впадали в Міссісіпі, — проживання індіанців. Королівська прокламація частково забороняла купівлю-продаж земель індіанців, що викликало проблеми в минулому. Усі майбутні покупки індіанських земель мали здійснюватися за участі представників Корони і тільки на зібраннях індіанців. Колоністам заборонили селитися на індіанських територіях, а колоніальним чиновникам — надавати землі в розпорядження приватним особам без дозволу короля. Спеціально створені земельні компанії просили надати їм землю, але король Георг III їм відмовив[14].

Британські колоністи й земельні спекулянти були проти прийняття прокламації, оскільки британський уряд уже призначив їм гранти на землю. Багато власники компаній в Огайо висловили свій протест губернатору Вірджинії, оскільки вони планували частково заселити ці території для розвитку бізнесу[14]. За лінією прокламації вже було створено чимало поселень[15], деякі з них евакуювали під час повстання Понтіака 1763—1766 років, а крім того, чимало претензій на землю, які владі ще доведеться вирішити. Джордж Вашингтон та його солдати отримали землі за кордоном. Згодом американські колоністи об'єдналися із британськими спекулянтами, щоб просувати у парламенті рішення про відсунення кордону далі на захід[3][16].

Вимоги колоністів задовольнили, а лінію кордону скоригували відповідно до договорів із індіанцями. Перші два такі договори були укладені 1768 року; договір у форті Стенвікс регулював кордон із Конфедерацією ірокезів у Огайській землі, а Гард-Лейборський договір — із племенами черокі в Кароліні[17][18]. 1770 року було укладено Лохаберський договір про кордон між черокі та Вірджинією[19]. Ці договори зробили доступними для британської колонізації більшу частину сучасних штатів Кентуккі та Західна Вірджинія[20].

Дії колоністів ред.

Багато колоністів не погоджувалися із західною лінією, встановленою Прокламацією, що спричинило напруженість відносин між ними та корінними народами[21]. У 1763—1766 роках відбулося повстання Понтіака — війна за участі індіанців, головно з району Великих озер, Іллінойської землі та землі Огайо, які не були задоволені повоєнною політикою британців у районі Великих озер після Семирічної війни. Вони змогли захопити велику кількість фортів на водних артеріях, залучених до регіональної торгівлі та експорту товарів до Британії[22]. Лінія, запроваджена Прокламацією, зародилася на стадії ідеї ще до повстання Понтіака, але початок цього конфлікту прискорив прийняття лінії як закону[15].

Примітки ред.

  1. Fenge, Terry; Aldridge, Jim (1 листопада 2015). Keeping Promises: The Royal Proclamation of 1763, Aboriginal Rights, and Treaties in Canada (англ.). McGill-Queen's Press - MQUP. ISBN 978-0-7735-9755-6.
  2. Middlekauff, Robert (9 березня 2007). The Glorious Cause: The American Revolution, 1763-1789 (англ.). Oxford University Press. ISBN 978-0-19-974092-5.
  3. а б Holton, 1999, p. 3-38.
  4. Constitution Express. indigenousfoundations.arts.ubc.ca. Процитовано 1 червня 2023.
  5. Anderson, Fred (18 грудня 2007). Crucible of War: The Seven Years' War and the Fate of Empire in British North America, 1754-1766 (англ.). Knopf Doubleday Publishing Group. ISBN 978-0-307-42539-3.
  6. Gibson, Carrie (11 листопада 2014). Empire's Crossroads: A History of the Caribbean from Columbus to the Present Day (англ.). Open Road + Grove/Atlantic. ISBN 978-0-8021-9235-6.
  7. Gannon, Michael (30 квітня 2018). The History of Florida (англ.). University Press of Florida. ISBN 978-0-8130-6401-7.
  8. Niddrie, D. L. (1966). Eighteenth-Century Settlement in the British Caribbean. Transactions of the Institute of British Geographers. № 40. с. 67—80. doi:10.2307/621569. ISSN 0020-2754. Процитовано 1 червня 2023.
  9. Eccles, William John (1972). France in America (англ.). Harper & Row. ISBN 978-0-06-011152-6.
  10. Sosin, Jack M. (1961). Whitehall and the Wilderness: The Middle West in British Colonial Policy, 1760-1775 (англ.). University of Nebraska Press.
  11. Markowitz, Harvey (1995). American Indians (англ.). Salem Press. ISBN 978-0-89356-757-6.
  12. Vorsey, Louis De (1966). The Indian Boundary in the Southern Colonies, 1763-1775 (англ.). University of North Carolina Press. ISBN 978-0-598-36571-2.
  13. Taylor, Alan (26 вересня 2017). American Revolutions: A Continental History, 1750-1804 (англ.). National Geographic Books. ISBN 978-0-393-35476-8.
  14. а б Papa, Eugene M. Del (1975). The Royal Proclamation of 1763: Its Effect upon Virginia Land Companies. The Virginia Magazine of History and Biography. Т. 83, № 4. с. 406—411. ISSN 0042-6636. Процитовано 1 червня 2023.
  15. а б Wood, Gordon S. (5 березня 2002). The American Revolution: A History (англ.). Random House Publishing Group. ISBN 978-1-58836-158-5.
  16. Middleton, Richard (12 листопада 2012). Pontiac's War: Its Causes, Course and Consequences (англ.). Routledge. ISBN 978-1-135-86416-3.
  17. Treaty of Fort Stanwix (1768) - Ohio History Central. ohiohistorycentral.org. Процитовано 1 червня 2023.
  18. Envisaging the West: Thomas Jefferson and the Roots of Lewis and Clark. jeffersonswest.unl.edu. Процитовано 1 червня 2023.
  19. Envisaging the West: Thomas Jefferson and the Roots of Lewis and Clark. jeffersonswest.unl.edu. Процитовано 1 червня 2023.
  20. Campbell, William J. (29 квітня 2015). Speculators in Empire: Iroquoia and the 1768 Treaty of Fort Stanwix (англ.). University of Oklahoma Press. ISBN 978-0-8061-4710-9.
  21. Milestones: 1750–1775 - Office of the Historian. history.state.gov. Процитовано 1 червня 2023.
  22. McDonnell, Michael A. (8 грудня 2015). Masters of Empire: Great Lakes Indians and the Making of America (англ.). Farrar, Straus and Giroux. ISBN 978-0-374-71418-5.

Джерела ред.