Sviatoslav Kniaz
-
Герб "Курч" або "Князь" -
Родина Князів ред.
Львівська гілка родини Князів походить з м. Белз. У Белзі Князі були райцями і проконсулами. У протоколах Белзького магістрату родина Князів згадується з початку 17 ст. На початку Першої світової війни частина родини емігрувала у США, а із середини 20 ст. родина переїхала до Любліна, Бидгоша і Львова.
У кількох генеалогічних джерелах зазначається, що родина Князів користувалась гербом «Князь» (Курч)[1][2][3] як своїм власним, і поряд з прізвищем Князь, фігурують прізвища Курч і Княжнин, так у
- Е.Hrabie Kuropatnicki «Wiadomosc o Kleynocie Szlacheckim Oraz Herbach Domow Szlacheckich w Koronie Polskiey i Wielkim Xiestwie Litewskim». Cz. 1, w Warszawie, 1789, 39-97s[4].:
«…Kurcz herb… Kniaziow i Kniazninow i Kurczow wlasny Kleynot w Xiastwie Litewskim. Byli i na Woluniu…»;
- P. Malachowski «Zbior nazwisk szlachty z opisem herbow wlasnych familiom zostaiacym w Krolestwie Polskim i Wielkim iestwie Litewskim», w Lublinie, 1805, 174, 667 s.[5]:
«…Kniaz herbu Kurcz… Kurcz herb… od Wladyslawa II Jagiella Kurczom nadany, Kniaziom, i innym wlasny; jakoz inazey zowia go Kniaz…»;
- Jerzy Sewen Dunin-Borkowicz «Spis Nazwisk Szlachty Polskiej». Lwow, 1887, 158 s.[6]:
«…Kniaz h. Kurcz r. Litewska ida od Mondiwida ci co Kurcz (Mal.) …»;
- Еmilian von Zernicki-Zeliga «Die polnischen Stammwappen, ihre Geschichte und ihre sagen by Emilian von Zernicki-Szeliga», Gamburg, 1904, s. 153[7].
«…Kurcz…Dieses Wappen, das Kniaz, auch Kniaznin genannt wird, fuhren die: Bielski, Kurcz, Kurcewicz, Mazepa, Taras…».
Родинні стосунки між Князями, Курчами і Княжніними можна встановити звернувши увагу на населені пункти, якими володіли Курчі, а також на їхні шлюбні стосунки. Відомо, що з 15 ст. князь Михайло Костянтинович Курч (Курцевич) мав у власності села і монастирі у повітах, які тепер належать до Демидівського, Золочівського, Дрогобицького, Сокальського, Снятинського районів тощо. Серед цих сіл були такі, в корені назв яких було слово «князь». Так, у Золочівському районі Михайлу Курцевичу належало с. Княже, село з такою самою назвою належало йому і у Сокальському районі. У Демидівському районі Рівненської області біля родового маєтку – Боремля, Курцевичу належало с. Княгинине, фільварок Князіковщизна (інша назва Князєво), що знаходився біля Вовковиї. Курцевичу належало також Березне, неподалік якого у Березівському районі Рівненської області є село Князівка. Більшість з цих населених пунктів Михайло Курцевич отримав від Великого Князя Литовського Свидригайла Ольгердовича, а також внаслідок шлюбу з вдовою по Микиті Ольшанському – Марії Бибельської, доньки Ходка з Библа герба «Корчак».
Судячи з доступних даних знаємо про те, що Марія Бибельська до одруження з князем Михайлом Костянтиновичем Курцевичем уже двічі була вдовою. Спочатку по Петру Гриньковичу, пізніше по Микиті Ольшанському. Діти Марії Бибельської від кожного з шлюбів були співвласниками одних і тих самих населених пунктів, зокрема с. Княже (Сокальський район), Княгинине (Демидівский район), с. Княже (Золочівський район). Так, у першому шлюбі Марія мала сина Івана Козарина Резановича, який у 1453 р. отримав від короля Казимира с. Княгинине у Демидівському районі. М.Міньяковський зазначає, що чи непершим власником с. Княже (Сокальський район) був Волчко. Відомо, що Волчко – син Олександра Кміти, що доводився рідним братом Петру Гриньковичу. У свою чергу, від другого шлюбу Марія отримала Ольшаницю та інші села у теперішньому Золочівському районі, серед яких Княже і Жуків. У 1447 р. від князя Свидригайла Федір з Жукова отримав маєтки і шляхетні привілеї. Знаємо, що князь Михайло Курцевич перебував у найближчому оточенні Свидригайла. Свидригайло призначив його Володимирівським старостою, тому очевидно, що перебуваючи у шлюбі із вдовою по Микиті Ольшанському він отримав підтвердження на села, які раніше належали Ольшанському. Саме так, можна пояснити походження Жуків Князьких і їх відношення до села Княжого у Володимирівському повіті (тепер Сокальський район).
Порівнюючи інформацію з різних джерел є підстави стверджувати, що Князі і Княжніни є родовими відгалуженнями династії Курчів (Курцевичів). Тому у генеалогічних джерелах роди Курчів, Князів і Княжніних ототожнюють. Перша згадка про прізвище Курч датується 1395 р., зокрема, відзначається, що боярин Курч посланий Великим Князем Литовським Вітовтом у Прусію. У інших документах Курч вже згадується з титулом князь. У свою чергу, прізвище Князь і Княжнин згадується у документах не раніше 15 ст. Михайло Костянтинович Курч, перший із свого роду отримав земельні володіння на Волині і у Галичині. У різних документах, він підписувався по різному, наприклад, як князь Пінський, князь Курцевич, князь Ольшаницький, князь Ольшанський, князь Биніський, князь Боремльський тощо, тобто він брав прізвище від назв населених пунктів, якими володів. На деяких документах він взагалі фігурує як Князь без топоантронімів. Ті його нащадки, які осіли у с. Княже і Княгининське почали використовувати прізвища від назв вказаних населених пунктів. Часто Князів з с. Княжого називали Князькими або Княськими, а осіб з с. Княгининське – Княгининськими або Княжніними. На підтвердження вищезазначеного наведемо інформацію про конкретних осіб, які фігурують в історичних джерелах із с. Княже і Княгининське:
- «Akta unji Polski z Litwa 1385-1791» wydali S. Kutrzeba i W. Semkowic. – Krakow, 1932[8]:
«…Kniahin (Kniaznin) w., pow. Luck woj. Wolyn, ob. Knehininskij
Kniaza (Knjaz) w., pow. Luck woj. Wolyn, ob. Knjazkij
Knjazkij, z Kniazy, Chwedor I Mikita 323, Zyk Timofej 1569 322…»;
- «Памятники изданные временною комисиею для разбора древних актов, высочайше учрежденною при Киевском, Подольском и Волынском генерал-губернаторстве. Том 4. – Киев, В Унивеситетской типографии, 1859»[9]…Kniazia starosty Wolodymerskoho s Knehinina…».
[[Категорія:Генеалогія]]
- ↑ Курч (герб). Вікіпедія (укр.). 28 червня 2017. Процитовано 10 червня 2018.
- ↑ Kurcz (herb szlachecki). Wikipedia, wolna encyklopedia (пол.). 28 серпня 2017. Процитовано 10 червня 2018.
- ↑ Pietrzyk, Bogdan. herb Kurcz. www.wladcy.myslenice.net.pl. Процитовано 10 червня 2018.
- ↑ Kuropatnicki, Ewaryst Andrzej (1734-1788) (1789). Wiadomość o kleynocie szlacheckim oraz herbach domów szlacheckich w Koronie Polskiey i Wielkim Xięstwie Litewskim, Tudzież w przyległych Prowincyach z Ksiąg Paprockiego, Okolskiego, Potockiego, Rzączynskiego, Niesieckiego, Dunczewskego, Chmielowskiego, oraz Aktu Elekcyi JKM Stanisława Augusta [...]. Zebrana w Czterech Częściach przez [...]. Groll Michał.
- ↑ Nałęcz-Małachowski, Piotr (ca 1730-1799); Nałęcz-Małachowski, Piotr (ca 1730-1799) (1805). Zbiór nazwisk szlachty z opisem herbów własnych familiom zostaiącym w Krolestwie Polskim, i Wielkim Xięstwie Litewskim / przez Piotra Nałęcza Małachowskiego ułożony, poprawiony, pomnożony i powtórnie do druku podany. w Drukarni J. C. K. Mci u XX Trynitarzów.
- ↑ (1856-1908), Dunin Borkowski Jerzy Seweryn Teofil (1887). Spis nazwisk szlachty polskiej. Gubrymowicz i Schmidt.
- ↑ Żernicki-Szeliga, Emilian von (1826-1910); Żernicki-Szeliga, Emilian von (1826-1910); Żernicki-Szeliga, Emilian von (1826-1910) (1904). Die Polnischen Stammwappen ihre Geschichte und ihre Sagen : Mit 185 Wappen auf 16 Tafeln (niemiecki) . Verlag von Henri Grand.
- ↑ Semkowicz, Władysław Aleksander (1878-1949) Wyd; Kutrzeba, Stanisław (1876-1946) Wyd (1932). Akta unji Polski z Litwą, 1385-1791. Polska Akademia Umiejętności.
- ↑ Памятники, изданные Временною Комиссиею для разбора древних актов, Высочайше учрежденною при Киевском военном, Подольском и Волынском генерал-губернаторе. Т. 4 (1859). irbis-nbuv.gov.ua. Процитовано 10 червня 2018.
[[Категорія:Прізвища]] [[Категорія:Княжі родини]]