Користувач:RomanVR/Чернетка

Каппени військових битв та операцій:

• 
  Відзнака на згадку про бої в Карпатах.
• 

Каппени армій:

• 
  Пам'ятна відзнака ц. і к. 2 Армії. На згадку про бойові дії в Карпатах.
• 
  Каппен 3-ї армії
• 
  Каппен 4-ї армії

Каппени піхотних полків Збройних сил Австро-Угорщини:

• 
  1-й піхотний полк.
• 
  2-й піхотний полк
• 
  3-й піхотний полк.
• 
  3-й піхотний полк.
• 
  4-й піхотний полк.
• 
  4-й піхотний полк.
• 
  5-й піхотний полк.
• 
  5-й піхотний полк.
• 
  2-й батальйон 5-го піхотного полку.
• 
  6-й піхотний полк
• 
  9-й піхотний полк
• 
  12-й піхотний полк
• 
  14-й піхотний полк
• 
  16-й піхотний полк
• 
  45-й піхотний полк.
• 
  53-й піхотний полк
• 
  54-й піхотний полк.
• 
  75-й піхотний полк.
• 
  5-й піхотний полк ландверу

Каппени кавалерійських уланських полків Збройних сил Австро-Угорщини:

• 
  Каппен 13 уланського полку

Каппени кавалерійський гусарських полків Збройних сил Австро-Угорщини

• 

Каппени полків польової артилерії:

• 
  15-й полк польової артилерії

Інші:

• 
• 
• 
• 

Евіденцбюро

Евіденцбюро

нім. Evidenzbüro / Evidenzbureau
Ліквідована:	12 липня 1919
Керівництво

Евіденцбюро (нім. Evidenzbüro / Evidenzbureau) — розвідувальний орган Військового міністерства Австро-Угорщини. Цей термін досі використовується в Австрії як позначення розвідувальної служби.

Завдання

• перехоплення, розшифрування радіоповідомлень противника;

Працівники бюро щодня звітували Начальнику Генерального штабу ЗС Австро-Угорщини, а Верховному головнокомандувачу (імператору) раз на тиждень. Начальник Генерального штабу оцінював дані звітів і доповідав імператору та Військовому міністру.

Історія

Евіденцбюро було штатним підрозділом Військового міністерства Австро-Угорщини. Штаб-квартира знаходилася в будівлі Військового міністерства у Відні на вулиці Штубенрінг, 1.

За допомогою Евіденцбюро у 1850 році було створено першу постійну військову таємну службу, яку використовували у війні на Сардинії 1859 року та в австро-прусській війні 1866 року, хоча й з невеликим успіхом.

Наприкінці ХІХ століття конкуренція між великими державами Європи загострилася, що також призвело до посиленого використання спецслужб одна проти одної. Відповідно до політичних інтересів Австро-Угорщини, увага їхніх шпигунів була з самого початку спрямована насамперед на південь і схід, а отже, на Італію, Балкани та Росію. Відповідно спецслужби останніх були націлені на Австро-Угорщину. Після 1900 року Російській імерії вдалося завербувати офіцера Генерального штабу і заступника начальника діловодства Альфреда Редля. Його викриття призвело до серйозної політичної та військової кризи в Дунайській монархії в 1913 році.

Під час Першої світової війни Евіденцбюро набуває важливого значення.

Для збору та оцінки інформації, що надходить, у штабі працювало 15 офіцерів (на 1907 рік). Звіти подавали офіцери розвідувальної служби, діючої по всій монархії, з-за кордону – військові аташе.

Порівняно з німецькою і російською розвідками ресурси австро-угорської були вкрай скромними. Нестача персоналу та грошей була головним чином пов’язана з тим, що діловодство отримувало значну частину свого бюджету від Міністерства закордонних справ, яке покладалося на збір розвідданих у своїй зоні відповідальності. Державний департамент, у свою чергу, фінансувався Імператорським і королівським Спільним міністерством, угорські політики принципово схвалювали спільні інституції лише з найменш можливими ресурсами.

Евіденцбюро було ліквідоване 12 липня 1919 року ліквідаційною діловодною службою у зв'язку з розпадом Австро-Угорщини та ліквідацією Військового міністерства.

Структура

Станом на 1918 рік, в Евіденцбюро під керівництвом Максиміліана Ронге та секретній службі, відповідальній за внутрішні справи, поліції працювало 300 офіцерів, 50 державних службовців, 400 агентів поліції, 600 солдатів і 600 шпигунів.

Керівництво

Керівники Евіденцбюро
Роки	Ім'я
1850–1864	майор Антон фон Калік
1864–1866	полковник Георг фон Кес
1866–1869	полковник Йосиф Пелікан фон Плауенвальд
1869–1870	підполковник Франц Вейхард
1870–1871	полковник Людвіг Едель фон Корнаро
1871–1876	полковник Рудольф Ріттер фон Гоффенген
1876–1879	полковник Адольф Ріттер фон Леддін
1879–1882	полковник Карл Фрайхер фон Ріпп
1882–1886	полковник Гуго фон Білімек-Вайссольм
1886–1892	полковник Едмунд Ріттер Майєр фон Валлерштейн унд Марнег
1892–1896	підполковник Еміль Войнович
1896–1898	підполковник Дезидерій Колосварі де Колосвар
1898–1903	полковник Артур Гізль фон Гіслінген
1903–1909	полковник Євген Гордличка
1909–1914	полковник Август Урбанський фон Остримєч
1914–1917	полковник Оскар фон Хранілович-Цветассін
1917–1919	полковник Максиміліан Ронге
Заступники керівників
1908–1912	полковник Альфред Редль

Джерела

• Verena Moritz, Hannes Leidinger, Gerhard Jagschitz: Im Zentrum der Macht. Die vielen Gesichter des Geheimdienstchefs Maximilian Ronge. Residenz-Verlag, Wien 2007, ISBN 978-3-7017-3038-4.
• Albert Pethö: Agenten für den Doppeladler. Österreich-Ungarns Geheimer Dienst im Weltkrieg. Leopold Stocker Verlag, Graz 1998, ISBN 3-7020-0830-6.
• Georg Reichlin-Meldegg: Das k.u.k. Evidenzbüro im Spionagekrieg gegen Russland. In: Pallasch. Zeitschrift für Militärgeschichte. Bd. 10 (2006), Heft 23, S. 145–152.

Категорії: Розвідувальні служби (Австрія),