Танки загалом ред.

Т-80 ред.

Нез'ясовані питання ред.

  • точний склад броні Т-80 зр. 1976, Т-80Б (уточнити що таке склопластик)

Т-80УД ред.

Мотори та долі ред.

Рязанцев - генеральний конструктор ХКБД з 1973 до 2004

  • За 20 років виготовлення Т-64 його маса зросла з 36 до 41 тонни, на 14%, що вплинуло на його рухливість. [97]
  • Збільшення потужності серійного 5ТДФ було проблематичним, форсування до 750 к.с. не вдалось. Наказом Міноборонпрому № 19 від 15 січня 1974 року було поставлено задачу створити 6-цил дизель 1000 к.с.[98]
  • Про розробку двигуна 6ТД.[98-99] Технічний проєкт двигуна 1974, впродовж 75-76 створили 20 зразків.[106] Прийняття 1979, перші Т-64А з 6ТД-1 1982.[108] Далі про 6ТД. [130-141, 142-150] Порівняння та 6ТД-3.[155-163]
  • ХКБД за наказом від січня 1974 розробляв одночасно чотиритактний 1500 к.с. і двотактний 1000 к.с.[109-110]
  • Постанова ЦК КПРС і РМ № 577-178 від 17 липня 1977. Розробку ГТД доручили ЛНПО імені Клімова, виробництво заводу Малишева (ХЗТМ), конструювання та документація ХКБД. ГТД отримав вищий пріоритет, бо постанова найвищої влади. Тому розробку 4-такт. зупинили, 2-такт. скоротили. На цей момент серійний Т-80 випускали в Омську з двигуном ГТД-1000Т від Калузького моторного завода [110-111]
  • В Харкові розробляли новий двигун ВГТД-1000ФМ 1250 кс. Строки: 1978 для підготовки, 1980 серія. Конструкція передбачала нові процеси та працемісткість зросла в 3х від 5ТДФ. Потребувались нові цехи. [112-115]
  • Т-80 з ГТД виник як альтернатива Т-64 з дизелем, тому головний конструктор Т-80 Микола Попов був категорично проти 6ТД для Т-80 навіть як резервного. На роль резервного він пропонував 2В-12, але задачею цієї пропозиції було не допустити виробництво Т-80 з дизелем, бо двигун був неготовий. [116-]
  • Харківський ГТД не могли зробити й до 1983 року. ХКБД пропонував 6ТД, однак 1983 року вирішили зупинити роботи з ВГТД-1000ФМ і розгорнути на заводі Малишева освоєння форсованого двигуна ГТД-1100Ф потужністю 1200—1250, заснованого на серійному двигуні Т-80. Цей двигун теж був проблемним для Харкова, оскільки суттєво відрізнявся від ВГТД і налагодження процесу з нуля, приймання відбулось лише 1985 року. [116-119]
  • Постанова 604-137 від 11 червня 1984 про випуск Т-80У з ГТД на заводі Малишева. 1985 року була готова установча партія з 45 машин Т-80У з калузькими ГТД. [119]
  • Т-64 вже був надійним, тому Радянська армія була незадоволена переходом на ГТД. Колегія Міноборони 9 вересня 1977 під проводом міністра Дмитра Устинова. На нараді Міністерства оборони 1977 року на користь дизельного двигуна виступили Маршал бронетанкових військ Амазасп Бабаджанян, головний конструктор Т-64 Микола Шомін і головний конструктор двигуна 6ТД Микола Рязанцев. Зі смертю Бабаджаняна на чолі ГБТУ поставили Юрія Потапова, який не мав достатньої політичної волі. Попри розподіл думок Устинов наполіг на запуску саме Т-80 з ГТД. [120-122]
  • Для Устинова було принциповим створення Т-80 з ГТД — як відповідь новітньому американському танку «Абрамс». [122, 129-130]
  • 1980 року ХКБД відвідав 1сек ЦК КПУ Щербицький, сумнів у ГТД. [123]
  • Постанова 701-200 16 червня 1981: розробляти Т-80У з резервним двигуном 6ТД-1. Проблеми зі створенням або освоєнням ГТД у Харкові все ж призвели до того, що двигун 6ТД розглядали як шлях модернізації Т-64 та як резервний варіант для Т-80У, випробування якого з цим двигуном пройшли 1983 року. Випробування показали, що показники мобільності з дизелем виявились майже незмінними, але в 1,6-1,7 разів покращилась паливна ефективність. [123-125] Випробування 1985 року підтвердили ці показники. [125-126]
  • Зі смертю Устинова 20 грудня 1984 року ситуація спростилась. В січні 1985 року заст мін оборони В. М. Шабанов вперше визнав, що МО весь час вело дві паралельні лінії: ГТД і дизель. Варіантами майбутнього дизеля були челябінський 2В-16 і харківський 6ТД-1, однак останній був більш досконалим і був більш доведеним до рівня серійного виробництва. Політичний бік питання залишався відкритим, оскільки діяла постанова щодо виробництва Т-80У з ГТД на заводі Малишева. На колегії МО 17 травня 1985 було розглянуто перспективи танкових двигунів. Думки розділились. Головний конструктор танка Т-80 Микола Попов продовжував наполягати на ГТД, однак мін оборони Соколов сказав йому займатись типи зауваженнями щодо Т-80, що надходили з армії. Зрештою міністр С. Л. Соколов постановив, що дизель не втратив актуальності через недоліки ГТД.[124-128]
  • Постановою ЦК КПРС і Ради міністрів № 837-249 від 2 вересня 1985 всупереч постанові щодо виробництва було запущено серійне виробництво "Т-80У з двигуном 6ТД" замість ГТД, а виробництво танкових ГТД завершено. Також було постановлено створити 1985 року документацію на танк Т-80УД з 6ТД-1, завершити до 1986 року створення двигуна 6ТД-2 і його встановлення в танк, створити можливості для запуску серійного виробництва танка 1987 року. [124-125, 128-130] Освоєння танка Т-80УД завершило епоху Т-64, останній з яких вийшов із цеху 27 грудня 1987 року.[150]
  • 700 танків Т-80УД. [151]
  • Створений наприкінці існування СРСР танк з двигуном 6ТД-2 назвали Т-84, його приймання відбулось з квітня до листопада 1991 року, а у грудні 1991 було рекомендовано прийняття на озброєння.[141] Розробка Т-84 завершена 1994 року.[206-213]
  • Пакистанський контракт.[213-231]
  • 6ТД створювали паралельно з випуском Т-64 з 5ТДФ. [145]
  • Нюанс із 2В-12 та іншими двигунами.[-155]
  • Інше по темі 5ТД і 6ТД.[204-]

Текст ред.

Модернізація Т-64 призводила до зростання маси танка та зменшення його ходових якостей. Форсування 750-сильного двигуна 5ТДФ завершилось невдало. З цієї причини наказом Міноборонпрому № 19 від 15 січня 1974 року ХКБД було поставлено задачу створити два дизельні двигуни: 6-циліндровий двотактний двигун і чотиритактний двигун потужністю 1000 і 1500 к.с. відповідно.

Постанова ЦК КПРС і РМ № 577-178 від 17 липня 1977 передбачала освоєння виробництва Т-80 з ГТД на заводі імені Малишева (ХЗТМ) з 1983. Розробку ГТД доручили ЛНПО імені Клімова, виробництво мав здійснювати завод Малишева, а конструювання та документація лягали на ХКБД. Постанова найвищого керівництва країни зробила основним пріоритетом створення ГТД, тому розробку чотиритактного двигуна зупинили, а двотактного скоротили. На цей момент серійний Т-80 вже випускали в Омську з двигуном ГТД-1000Т від Калузького моторного завода.

КДС ред.

Наразі складається специфічна ситуація, коли авторів добрих статей багато, черга велика, а учасників дискусій і підбивачів дуже мало. Спробую для початку окреслити проблеми, щоби спробувати разом прийти до яких-небудь рішень. Деякі з проблем додатково окреслені тут і тут. Запрошую також найактивніших учасників проєкту: .

  1. Головною проблемою я вважаю низьку активність спільноти. Авторів кандидатів у добрі статті (далі КДС) більше, ніж учасників, які оцінюють ці статті. Потрібно залучати авторів, але я не маю гарного уявлення про те, як це зробити. Можливо це робити на рівні тематичних проєктів або індивідуальними звертаннями, але важливо не допустити заангажованості та збирання голосів.
  2. Іншою проблемою оцінок є те, що не дуже хочеться оцінювати статті без розуміння теми та джерел. Наприклад, я маю якесь базове розуміння в точних науках, у техніці, дещо в музиці й лінгвістиці, однак багато статей я просто не можу оцінити на правдоподібність і зваженість. Гадаю, що всі інші користувачі мають такі самі міркування й не голосують, не маючи базового розуміння теми та її джерел. Що контроверсійніша тема та/або складніші для опрацювання джерела (наприклад, ангажовані джерела, первинні джерела, неповні дані), то більш докладну та фахову думку хочеться бачити. Знову ж приходимо до того, що треба долучати більше людей до обговорень, а особливо знавців теми. Також є така проблема, що навіть за наявності достатньої кількости голосів стаття може не бути істинно доброю.
  1. Т-80. Техническое описание и инструкция по эксплуатации (російською) . Москва: Военное издательство Министерства обороны СССР. 1979.
  2. Т-80Б. Техническое описание и инструкция по эксплуатации (російською) . Москва: Военное издательство Министерства обороны СССР. 1984.