Pasha Skok
Інформатизація суспільства – це високоорганізований соціально-економічний і науково-технічний процес розробки та створення сприятливих умов для задоволення інформаційних потреб суспільства завдяки використанню інформаційних ресурсів.
- Рядок з абзацу
Теоретико-методологічні підходи до інформатизації суспільства: - технократичний – обмежене використання інформаційних технологій як засобів підвищення праці в сфері виробництва чи управління; - гуманітарний – відіграє важливу роль в людському житті і використовується не тільки на виробництві, але і в соціальній сфері.
- Рядок з абзацу
== СУЧАСНИЙ СТАН ІНФОРМАТИЗАЦІЇ СУСПІЛЬСТВА ==
В даний час всі країни світу в тому або іншому ступені здійснюють процес інформатизації. Неправильно обрана стратегія інформатизації або її недостатні динамізм і мобільність можуть, на думку вчених, привести до істотних, а часом драматичних змін у всіх сферах життя країни. Як відомо, перша країна, яка почала інформатизацію, – це США. Інші промислово розвинені країни світу, зрозумівши перспективність і неминучість цього напряму, достатньо швидко зорієнтувалися і стали нарощувати темпи упровадження комп'ютерів і засобів телекомунікацій. В даний час вся ділова і політична преса США повна нескінченних дискусій про втрату ринків збуту цією країною в комп'ютерній і мікроелектронній областях за рахунок витіснення США іншими розвиненими країнами (Японією, Німеччиною).
У більшості розвинених країн розуміють, що без надзвичайних зусиль відставання у області інформаційних і комунікаційних технологій може стати незворотним для їх розвитку в цілому. Керівники деяких країн "третього світу" з наростаючою тривогою спостерігають за все великим відставанням їх від промислово розвинених країн, що здійснюють інформатизацію. Це може привести до того, що країна сприйматиметься як сировинний придаток співтовариства інформаційно і промислово розвинених країн. Це повною мірою відноситься і до України.
У будь-якій країні, незалежно від рівня її розвитку розуміють в тій чи іншій мірі неминучість і необхідність втілення в життя ідей інформатизації суспільства. Багато країн мають національні програми інформатизації з урахуванням місцевих особливостей і умов. Проте при створенні і упровадженні таких програм слід спиратися на досвід передових країн, врахувати їх успіхи і невдачі, відобразити в них існуючі і перспективні тенденції інформатизації.
Результатом процесу інформатизації є створення інформаційного суспільства, де маніпулюють не матеріальними об'єктами, а символами, ідеями, образами, інтелектом, знаннями. Якщо розглянути людство в цілому, то воно в даний час переходить від індустріального суспільства до інформаційного. Для кожної країни її рух від індустріального етапу розвитку до інформаційного визначається ступенем інформатизації суспільства.
Інформатизація торкнулася всіх сфер людського життя. Нові інформаційні технології відкривають наступну сторінку в розвитку науки і життя наукового суспільства в цілому. Електронна пошта, комп'ютерні конференції забезпечують можливість тісного контакту вчених, інтенсивного обговорення проблем, що цікавлять. Інформатизація наукових досліджень – це реалізація комплексу заходів, направлених не забезпечення повного і своєчасного отримання достовірних знань про об'єкти досліджень.
Особливо значну роль грає інформатизація в галузі освіти. Її інформатизація є ключовою умовою підготовки фахівців, здатних орієнтуватися в навколишньому світі. У сфері цієї діяльності зазнають смисловою наповнення базові задачі освіти. Інформація освіти – процес, в якому політичні, соціально-економічні, технологічні і правові механізми тісно зв'язані на основі широкого застосування ЕОМ, засобів, систем колективного і особистого зв'язку. Мета такої інформатизації – глобальна раціоналізація інтелектуальної діяльності, що забезпечує автоформалізацію предметних областей і автономію процесу пізнання кожного індивіда за рахунок вільного доступу до всіх видів, форм і рівнів учбових знань. Суть інформатизації освіти складають структуризація професійних знань в заданих предметних областях і забезпечення вільного доступу навчаючих до баз даних. Велике значення має інформатизація в економіці. Тут її вага постійно зростає, а частка, яка означається через загальний робочий час, для економічно розвинених країн вже сьогодні складає 40-60%. Очікується, що в найближче десятиріччя воно підвиситься ще на 10-15%.
Стрімкий розвиток і розповсюдження нових інформаційно-комунікаційних технологій в результаті науково-технічного прогресу набуває сьогодні характеру безпрецедентної по своїх масштабах інформаційної революції, яка робить зростаючий вплив на політику, економіку, науку і інші сфери життєдіяльності. Інформація і знання стають одним із стратегічних ресурсів держави, масштаби використовування якого стали подібними до використання традиційних ресурсів, а доступ до них – одним з основних чинників соціально-економічного розвитку. Роль цього чинника, який постійно підвищується, як засобу прискорення темпів глобальної інтеграції в економіці і інструменту дії на масову свідомість, культуру і міжнародні відносини дозволяє говорити про появу нових об'єктивних передумов розвитку суспільства.
Інформаційна революція, яка постійно набирає силу, швидко змінює світ, надаючи людству принципово нові рішення і можливості в багатьох сферах. Але разом з очевидними благами, які вона вже дала людям, і ще більшими в недалекому майбутньому, ця революція несе з собою і принципово нові проблеми і суперечності. Серед них – цифрова нерівність країн і регіонів, проблема правового регулювання мережі Інтернет, електронної комерції і оподаткування в цій області, питання інтелектуальної власності, проблема забезпечення безпеки і конфіденційності інформації, дотримання свободи слова, питання цензури в глобальних комп'ютерних мережах та ін.
Істотною проблемою в рамках світового інформаційного простору є непропорційне використовування можливостей Інтернету і інформаційно-телекомунікаційних технологій в цілому. Згідно даним компанії Nua Internet Surveys, в травні 2004 року число користувачів Мережі по всьому світу склало 580,78 млн. чоловік. З них 32 % доводиться на жителів європейських країн, ще 31,45 % – на США і Канаду, близько 29% – на країни Азіатсько-тихоокеанського регіону, приблизно 6% – на країни Латинської Америки. На Африку з 800 мільйонним населенням доводиться всього лише 1% від загального числа її користувачів в світі, причому 90% з них проживають в ЮАР. Подібний стан справ викликає серйозні побоювання, оскільки при такому нерівномірному розвитку мережі за бортом міжнародної комунікаційної системи залишиться значна частина світової спільноти, що не має доступу до комунікаційних і комп'ютерних технологій.
Слід зазначити, що проблема нерівності в доступі до нових інформаційних технологій гостро стоїть не тільки на міжнародному рівні, але і на мікро рівні всередині кожної окремо взятої держави. Простіше кажучи, відбувається своєрідне розділення суспільства на тих, хто має комп'ютер і вміє ним користуватися, і тих, хто не володіє ні технікою, ні відповідними навичками.
Не варто забувати і про інші негативні складові розвитку Інтернету, перш за все про такі дії в мережі, як розповсюдження матеріалів, які представляють загрозу моральним засадам суспільства, зокрема дитячої порнографії, матеріалів неонацистського толку, використовування Інтернету для азартних ігор. Крім цього мережа може служити і засобом розповсюдження пропагандистських матеріалів злочинних організацій, рецептів виготовлення вибухових і отруйних речовин, зброї, наркотичних і психотропних засобів, методів розкриття електронних і інших шифрів.
У зв'язку з цим виникає проблема правового регулювання мережі Інтернет, рішення якої зажадає державне втручання у вигляді ухвалення відповідних законів, регулюючих пов'язану з ним діяльність. Більш того, враховуючи глобальний характер мережі, справитися з цією проблемою представляється можливим лише в рамках міжнародної співпраці. Таким чином, інформатизація сьогодні – це нагальна необхідність часу. Ті країни, процеси інформатизації в яких досягли найвищого на сьогоднішній день рівня, досягли значного успіху на міжнародній арені і в підвищенні благополуччя населення власної країни.
- Рядок з абзацу
== ПЕРСПЕКТИВИ ІНФОРМАТИЗАЦІЇ СУСПІЛЬСТВА ==
За останні роки багато країн і міжнародних організацій як пріоритетне завдання виділили реалізацію концепцій і програм по переходу до інформаційного суспільства. Ці документи приймають різноманітну форму, але переслідують одну мету – увійти до числа лідерів світової спільноти.
Серед міжнародних документів можна відзначити підписаний 22 липня 2000 року керівниками країн "великої сімки" (G-7) документ "Окінавська Хартія Глобального інформаційного суспільства", визначаючий цілі і перспективи розвитку глобального інформаційного суспільства.
Важливими перспективними напрямами розвитку інформаційного суспільства, відповідно до цієї Хартії є, – інтелектуалізація суспільства, створення і упровадження нових соціальних технологій, заснованих на ефективному використанні головного стратегічного ресурсу суспільства – знань; створення єдиних універсальних програмно-інструментальних засобів для спрощення опису, інтеграції, ідентифікації знань в різних наочних областях; формування нової системи освіти і виховання майбутніх поколінь людей, особливості, що враховує і використовує, і нові можливості інформаційного суспільства для формування творчої, гармонійно розвиненої і гуманістично орієнтованої особи; розробка нових методів, які повинні дозволити людині не тільки правильно зрозуміти і дослідити нову високодинамічну інформаційну картину миру, що відкривається перед ним, але і, зрозумів єдність законів інформаційного обміну в природі і суспільстві, навчиться цілеспрямовано формувати цю картину в ім'я свого майбутнього.
Програма ЮНЕСКО "Інформація для всіх" хоч і була створена у 2000 р., але є основою і сьогодні для міжнародних дискусій про політичні, правові, етичні і соціальні проблеми, пов'язані з побудовою глобального інформаційного суспільства. Також вона формулює глобальні цілі інформаційного розвитку світової спільноти в умовах інтенсивного і масового упровадження інформаційних і комунікаційних технологій, визначає загальну для всіх країн стратегію, методи і інструментарій для будівництва правового і вільного інформаційного суспільства.
Головна особливість діяльності сучасного світового співтовариства – орієнтація інформаційних і комунікаційних технологій на людей. Це викликано необхідністю розвивати інформаційне суспільство, в якому кожен міг би створювати інформацію і знання, мав до них доступ, користувався і обмінювався ними, а також існувала можливість окремим особам, общинам і народам повною мірою реалізувати свій потенціал, сприяючи своєму стійкому розвитку і підвищуючи якість свого життя.
В міжнародних документах говориться про основні завдання, які пропонуються реалізувати країнам світу: побудувати відкрите для всіх інформаційне суспільство; поставити потенціал, укладений в знаннях і інформаційно-комунікаційних технологіях, на службу розвитку людства; сприяти використовуванню інформації і знань для досягнення узгоджених на міжнародному рівні цілей розвитку і вирішувати нові проблеми інформаційного суспільства на національному, регіональному і міжнародному рівнях, докладати зусиль для подолання розриву в цифрових технологіях.
На думку А.Тоффлера, найбільш крупного дослідника процесу інформатизації, інформатизація "несе з собою достовірно новий спосіб життя, заснований на диверсифікованих джерелах енергії; на таких методах виробництва, які роблять застарілими більшість сучасних фабричних складальних ліній; на новій (ненуклеарної) сім'ї; на новому інституті, який міг би бути названий “електронним котеджем”; на радикально перетворених школах і корпораціях майбутнього. Цивілізація, що формується, несе з собою новий кодекс поведінки і виводить нас за межі концентрації енергії, грошовий засобів і влади”.
"Електронний котедж", за Тоффлером, – це домівка людини, в якої зосереджена вся необхідна комп'ютерна і комунікаційна техніка, що заснована на сучасних технологіях: комп'ютер, Інтернет, стільниковий зв’язок, супутникове телебачення і радіоцентр, офісна техніка для роздруку та копіювання, телефон, факс. На думку Тоффлера, людина, не виходячи з дому, буде здатна працювати, отримувати за свою роботу гроші, обмінюватися інформацією та бути в курсі всіх подій, які відбуваються на планеті. Котедж Тоффлера – це своєрідна майбутня електронна фортеця людини. Характер праці людини буде тільки інтелектуальним і виконуватися лише на комп'ютері. Навіть управління виробництвом, особливо таким, як заводи-автомати, також буде можливим з такої ось фортеці. Людина стане замкненою в своєму домашньому просторі, будуть відсутні виробничі відносини, такі, які ми їх собі зараз уявляємо, зникнуть трудові колективи.
"Прискорений перебіг життя, інтенсифікація процесу виробництва в результаті автоматизації, швидке накопичення знань – все це, за словами А.Тоффлера, – підвищує економічну значущість упущених митей часу".
За оцінками вчених, процеси інформатизації в майбутньому нададуть значних наслідків як для розвитку суспільства в цілому, так і для окремої людини. Д.Белл писав: “У наступному сторіччі вирішальне значення для економічного і соціального життя, для способів виробництва знання, а також для характеру трудової діяльності людини набуде становлення нового соціального устрою, якій буде заснований на телекомунікаціях".