Користувач:Muslsss/Діти долі (збірка оповідань)

«Діти долі»
Автор	Владислав Кураш
Назва мовою оригіналу	Дети судьбы
Ілюстрації	Гордієнко Олена Олександрівна
Дизайн обкладинки	Гордієнко Олена Олександрівна
Країна	Україна
Мова	Російська
Жанр	Оповідання, Повість, Трилер
Видавництво	CreateSpace Independent Publishing Platform
Видано	11 мая 2013
Перекладач(і)	немає
Сторінок	180 стр.
ISBN	ISBN-10: 1484834054; ISBN-13: 9781484834053

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Діти долі (значення).

рік)
ISBN:9781304135414
Видавництво:Lulu Press, Inc.]] рік)
ISBN-13:978-3-659-99206-3
ISBN-10:3659992062
EAN:9783659992063
Видавництво:YAM Young Authors’ Masterpieces Publishing]] «Діти долі» — збірка оповідань сучасного українського письменника Владислава Кураша, надрукована у 2013 році.

Збірка включає 9 оповідань та 1 повість. Усі вони написані у 2006–2013 рр. й належать ранньому та зрілому періодам творчості письменника, присвячені пошукам і ствердженню стильових та ідейних принципів творчості автора.

Головна тема збірки

У збірці оповідань «Діти долі» Владислав Кураш зображує трагедію молодого покоління українців, які існують у розпусному світі грошей та влади. Його герої метушаться, прагнуть успіху, шукають всілякі засоби реалізувати приховані в собі можливості, борються з внутрішнім спустошенням та відчуттям нестійкості життя, зазнають невдач та поразок, але продовжують боротьбу, навіть коли ця боротьба не має сенсу.

Мова та стиль

Збірку оповідань «Діти долі» Владислава Кураша відрізняє підкреслена об'єктивність, тобто відсутність авторської позиції. У своїх оповіданнях автор виступає як непомітний свідок реальних подій. Усі оповідання написані газетним стилем. Мова оповідань лаконічна, зовнішньо проста та стримана. З одного боку, вона позбавлена чарівності та зайвої емоційності, що створює оманливе враження сюжетної і мовної убогості, з іншого боку, мова оповідань насичена багатими та повнокровними образами, масштабними реалістичними картинами, завдяки яким оповідання захоплюють, змушують переживати і замислюватися.

Оповідання

Усі оповідання збірки можна віднести до літератури «загубленого покоління». Вже після публікації збірки Владислав Кураш сказав, що загальною об'єднуючою ідеєю усіх оповідань збірки «Діти долі» є думка про великі можливості людини, віра в перемогу гуманістичних ідеалів. Велика увага в оповіданнях приділяється філософським, релігійним та психологічним темам.
Борис Кутенков вважає:
«Проза Владислава Кураша — апологія низовых сторін життя».

Я жив для тебе

В оповіданні «Я жив для тебе» Антон Белевіч прирікає себе на нерозділене кохання, заради якого нехтує своїми життєвими та моральними принципами, що призводить його до розчаруваннь та самогубства.

Навіщо тобі я

В оповіданні «Навіщо тобі я» Казимир Милославський намагається зрозуміти сенс життя, і своє призначення в цьому світі, але усі його пошуки закінчуються трагічно й безглуздо, вбивством та його смертю.
Журнал "9 Муз" пише:
Характеры не только главных героев, но и второстепенных выписаны четко и психологически точно. В коротком рассказе — длинная повесть. Но и в жизни бывает такая любовь. Бывает. И она не подсудна".

Айда в Америку

В оповіданні «Айда в Америку» два товариша, Ярослав Шмаков та Максим Тимохін, нелегально у трюмі контейнеровозу відправляються з Європи до Америки на заробітки. Ця мандрівка закінчується смертю обох героїв.
Грошев-Дворкин Євген Миколайович пише:
«Айда в Америку» Кураша В. И. — Рассказ, про который необходимо сказать, что написан профессионально. Здесь никаких правок не требуется. Всё так — каждое слово, каждая буква на месте. Не удивлюсь, если доживу, что знакомством с Автором буду гордиться, когда он встанет рядом со знАчимыми писателями современности. А для этого, уже сегодня, есть все предпосылки. По сюжету рассказа. Тяжкий сюжет. Трагичный в своём авантюризме. К тому же написан так, что чувствуешь себя участником событий. Как будто это я должен был встретить ребят в Штатах и оказать им содействие на первых порах пребывания в Америке. Встретил, называется. Постоял инкогнито в толпе докеров, пока полиция разбиралась с неожиданной находкой, и пошёл домой пить водку. Потому, что только с ней можно унять боль за соотечественников. А как подумал о том, что придётся ещё в Киев звонить, как представил себе лицо Маргариты, вообще готов был в 'петлю головой'. Эх, жизнь ты наша никудышная! Как же так получилось, что сыны твои, Украина, как последние отбросы общества, сгинули на чужбине? Как так получилось, что не стало им места в родном Отечестве?… Нет ответа!"

Срібна куля

В оповіданні «Срібна куля» внутрішній розкол та розлад головного героя, Володимира, штовхають його на бездумні вчинки, які призводять до смерті його жінки, дітей, кращого друга і закінчуються його самогубством.
Грошев-Дворкин Євген Миколайович пише:
"Серебряная пуля" - Эта работа приятно удивила меня своим сюжетом и его исполнением. На базе таких рассказов можно ставить спектакли, снимать кинофильмы. Тематика сегодняшнего дня, которая заслуживает внимания. Чувствуется способность Автора преподнести её на обозрение."

На передовій

В оповіданні «На передовій» головного героя, Александра Б., п'янчугу та бродягу, рятує товариш, колишній зек, Эдуард Т., допомогає тому выплутатися з халепи, тим самым повертає його до нормального людського життя і стверджує себе, як зрілу особистість.

Помста

В оповіданні «Помста» про португальський бій биків розповідається, як любовна драма видатного фураду прирікає його до втрати слави та визнання.
Андрій Корнілов написав:
"Месть" Кураша В.И. - замешанный на страсти сюжет лихо закручен, написано ярко и, даже можно сказать, ароматно. Прямо чувствуется запах пота, крови, и, конечно же, портвейна. Как без него! Но, как показал рассказ, вино и женщины до добра не доводят. Описание корриды достойно сравнения с Хемингуейэм, Мериме и Лондоном.

Дуель

В оповіданні «Дуель» розповідається про зустріч двох старих друзів, Валентина та Олексія, небажання зрозуміти один одного і пробачити робить їх непримиримими ворогами.
Леонід Левінзон пише:
"Прочитал рассказ «Дуэль» - очень недоброжелательные друг к другу люди встретились на перекрёстке. А потом разошлись. Город остался цел. Сюжет меня оставил равнодушным".
Джон Маверік пише:
Рассказ "Дуэль" отличается незамысловатой — на первый взгляд — композицией. По сути это рассказ диалог, словесная дуэль двух персонажей. Двое встречаются на перекрестке, в когда-то родном городе, куда их — вероятно, эмигрантов — случайно занесла судьба. Язык не поворачивается назвать их друзьями — скорее, они то, что называется «друзья-враги». Далее следует обычный разговор, люди обсуждает общих знакомых (один жалок и выглядит, как бродяга, другая — разъезжает в шикарном ландо), какие-то события из своей жизни (о которых упоминают вскользь, намеками) — но под нейтральными, повседневными словами, как вода под тонким ледком, плещутся ненависть, страх и вражда. И уже не удивляешься, узнав, что в течение всей беседы оба сжимали в карманах оружие, нож и снятый с предохранителя пистолет. Наверное, одно неловкое слово или движение — и дуэль окончилась бы по-другому. Кураш виртуозно передает внутреннее состояние героев, причем не явно, не прибегая к мысленной речи, а через мимику, тончайшие намеки, интонации. Кураш, как бы все время остается в тени, в стороне, не «прыгает по головам» персонажей, а наблюдает — спокойно и вдумчиво. Язык рассказа сдержанный, можно даже сказать — скупой, но при этом очень точно выверенный. Каждое слово на месте, каждая реплика не случайна и одновременно абсолютно лишена пафоса, благодаря чему диалог воспринимается живым и естественным.
Александр Сороковик пише:
Необычный стиль автора, перекликается в некоторых вещах (в частности, именно в рассказе "Дуэль") со стилем А. Грина. Мы ничего толком не узнаём из этого рассказа. Кто такие Алексей и Валентин? Почему их мотало по белу свету? Чем они занимались и что между ними произошло? Это всё остаётся за кадром, но автор, по-моему, сумел создать некое подобие айсберга: крохотный эпизод встречи двух друзей-врагов на поверхности, и огромный, скрытый от читателя, неведомый мир опасных приключений, войны и дружбы. Этот мир реально существует где-то за пределами повествования, герои постоянно касаются его в своём диалоге ни о чём, а читатель чувствует, что понять эти сложные взаимоотношения героев он не в состоянии. А надо ли их понимать? По-моему, автору отлично удалось передать эту атмосферу напряжённости, когда двое мужчин говорят друг другу вежливые пустяки, сжимая в кармане оружие. И, если бы они встретились не в людном городе, а на пустынной дороге, то наверняка оба или кто-то один уже были бы мертвы. Мне понравилась нарочитая зеркальность фраз и жестов героев, точно переданная атмосфера напряжённости при всей внешней лёгкости диалога. Это – своеобычный авторский стиль, не всегда принимаемый и не всеми понимаемый. Главное достоинство этого рассказа – послевкусие. Он запоминается надолго. Чем? Наверное, именно этой своей необычностью.
Ольга Немежикова пише:
Рассказ Кураша мастерский. Для меня, как читателя, в этом рассказе всё необходимое для понимания содержания присутствует, лишнего не вижу. Содержание должно и обязано быть раскрыто на уровне авторской задумки, я не имею ввиду, что оно должно быть разжёвано. Риторическая фигура умолчания и приёмы монтажа, когда озвученное рождает неозвученный смысл - высший пилотаж, именно это, на мой взгляд, и есть мастерство, глубина. А в рассказе Кураша этого немало! В рассказе используется эффект "зеркала". Всё стянуто к центру - дуэли, действо заявлено в названии, она изображена как снаружи, так и изнутри, даже в карманах. Дуэль - только лицом к лицу! Не в затылок же там стреляют, так он для экспрессии "зеркало" отыскал. Мне такая находка очень понравилась! Согласитесь - неизбито! Причём, чтобы эти повторы "влёт" читались, их же надо композиционно выстроить! Настоящий фен-шуй! Вообще, рассказ свежий. Да, напоминает времена Дикого Запада, но в том и задумка! Просто сцена мастерски перенесена в современность. А дух-то остался, ему куда деться! И на этот дух есть спрос! Нет, мне кажется, это плюс!

Подивись смерті в очі

В оповіданні «Подивись смерті в очі» головний герой проходе крізь усі жахи війни, полон, табір для військовополонених, репресії, «Гулаг», та залишається людиною з «великої літери».

Зникаюча у хвилях

В оповіданні «Зникаюча у хвилях» автор створює образ примарного мерехтіння, мрії, яка надихає на героїчні стверджуючі вчинки, яка штовхає до безумної трагедії.

Як колись

В оповіданні «Як колись» описується зустріч трьох друзів, які стали ворогами через кохання до однієї дівчини.

За міліон до зірок

В оповіданні «За міліон до зірок» головний герой, відчайдушний романтик і мрійник, Євген, працює над винаходом двигуна для космічних кораблів. Заради захоплення він жертвує усім: і коханою, і своїм життям.

Джерела

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Діти долі (збірка оповідань)

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Кураш Владислав Ігорович

Це незавершена стаття про книгу.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.