Братські школи XVI століття

ред.

Братські школи – це навчальні заклади в Україні у XVI-XVIII ст., які організовувалися при братствах -  громадських організаціях православних міщан з метою зміцнювати православ'я і чинити опір денаціоналізаційним  впливам єзуїтських і протестантських шкіл.

Першу школу заснувало Успенське Братство у Львові у 1586 році. За її зразком постало  чимало Братських шкіл у різних містах України. Перші документи про легально оформлені православні братства  датуються серединою XVI ст. Серед  цих документів – статут 1538 р. братства кушнірів у Вільні, статути 1542 р. Братства Благовіщенської парафії на Передмісті Львова. На кінець 1585р. українські міщани центральної частини Львова виробили статут своєї організації – Успенського Братства. Незабаром воно стало називатися  також Ставропігійським на знак підпорядкування безпосередньо східним патріархам. Статут Львівського Братства встановив за братством право зверхності над іншими братствами та контроль за духовенством, у тому числі єпископами. Згодом його статут став зразком для ряду православних братств Західної та Правобережної України. Активну участь у громадському житті братства брали: С. Зизаній, Л. Зизаній, К.Ставровецький, І. Борецький, П. Беринда. 

Боротьбу Братства проти національно-релігійних утисків підтримували деякі національні магнати  ( серед них К.Острозький). Львівське Братство протягом тривалого часу очолювало боротьбу  українського населення  Галичини проти насильного запровадження  Берестейської церковної унії 1596р.,  виступало проти соціально-політичного гноблення, національно-релігійних утисків з боку польсько-шляхетської влади. Братству належала Львівська Братська друкарня, його коштом утримувалася Львівська братська школа. Львівське Братство збудувало визначну пам'ятку архітектури у Львові – Успенську церкву. Значну увагу приділяло розвитку українського образотворчого мистецтва.

У братствах вивчали різні науки. Були вільні мистецтва – науки «тривіуму» ( Граматика, риторика, діалектика) і «квадривіуму» ( арифметика, геометрія, музика, астрономія). Школи були завжди забезпечені відповідними підручниками і нерідко мали великі бібліотеки . Головне місце в програмах братських шкіл мали гуманітарні науки. Учні братських шкіл брали участь в інсценуванні, декламаціях, драматичних виставах. Навчання проводилося «простою» і слов'янською  мовами.

Для братських шкіл були характерні такі освітньо-виховні напрями:

  • Навчання велося рідною мовою;
  • У змісті навчання присутні як світські, так і духовні науки;
  • У змісті навчання переважали гуманітарні науки;
  • Впроваджувалася класно-урочна система навчання;
  • Використовувалися різноманітні методи навчання: лекції, бесіди, диспути та ін..;
  • Основою морального виховання вважалася Релігія Християнства.

В школах була сувора дисципліна.

Використана література:

·        Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях.- Луцьк: Вежа 2000

·        Довідник з Історії України. За ред. І.Підкови та Р.Шуста.-К.: Генеза, 1993

·        Стаття із збірника Наукових Праць. Випуск 3(46),  .П.Петрук – Освітньо-виховна діяльність братських шкіл в Україні 16-18ст.

·        Стаття Л.П.Ткаченко – Риторика в братських школах України ( 16-17ст.)