Kochubey
Народ мотори ред.
Мотори - зниклий самодійський народ, що мешкав на північних схилах Саян на верхньому Єнісеї в долині р.Туби і її припливу Амила (південь Красноярського краю, захід Іркутської області). Мотори говорили на вимерлих нині маторських мовах. Займалися домашнім оленярством, полюванням на хутрового звіра. За мовою мотори були схожі до уральців,а по зовнішньому вигляду - до монголоїдів. Мотори-мисливці добре знали лижну, шкіряну,човен-волокушну справи, а також найпростіший лук, спис і багато способів добування їжі.
Мотори зникли майже до XIX століття. В основному це відбувалося через асиміляції (росіянами і хакасіями),а також через епідемію віспи. Моторські племена в давнину жили в Саяно-Алтайському передгір'ї. Але в кінці I тисячоліття до н. е.і на початку I тисячоліття н. е. під натиском степових кочівників вони широко розселилися по території краю і за його межами. У пониззі Єнісею жили предки моторів, що займалися оленярством, рибальством і полюванням. У басейнах річок Пясіни, Хатанги розселилися предки моторів - Нганасани. Нганасани полювали на диких оленів, водоплавну птицю, ловили рибу і розводили оленів. Пересувалися по тундрі верхи на оленях або нартах.
Основною економічною одиницею в моторів була сім'я або об'єднання кількох сімей - стійбище, на чолі якого стояв старійшина. Зберігався родовий лад, який згодом вже почав розпадатися. У моторів виділялася верхівка багатих оленярів, у них були стада в декілька тисяч голів. Бідне моторське населення працювало в якості батраків у своїх же багатих оленярів. Джерелом домашнього рабства моторів були полонені, захоплені при військових зіткненнях. У центральних районах краю по річках Мане, Кану, Казіру жили Кашинці,предки моторів,що говорили на самодійській мові.Кашинці і гірські мотори займалися домашнім оленярством, полюванням на хутрового звіра.
Перші люди, які увійшли до складу народу мотори і мали власну культуру, з'явилися у високих широтах близько 6 тис років тому. Це були давні мисливці, що прийшли в тундру через тайгову смугу. Саме елементи загальнопоширеної на півночі культури полювання на дикого оленя, дозволяють визначити межі розселення давнього населення. Адже древній народ з різних причин зник, а сліди його культури залишилися. Крім культурного сліду неолітичні мисливці на дикого оленя більш пізнього часу створили соціальні об'єднання - пологи, групи пологів і навіть фратрії, відмінні за структурою, характером і походженням. Наприклад, серед моторів чітко простежуються «істинно моторські» пологи, а також пологи, що утворилися по Ненецькому зразку із стародавнього населення. Ці пологи в давнину тісно пов'язують з низкою ознак моторів на заході і з юкагирами на сході.Коли стародавні уральці пішли на північ і влаштувалися там,моторів в тих місцях не існувало.
Мотори - це досить освічений народ, який крок за кроком формував свої традиції та елементи культури. Найбільш цікавим, на думку науковців є побут народу мотори. Мотори мали дуже гарний одяг зі шкіри різних тварин, яких вони самі добували. Вони виготовляли головні убори зі шкір вовків,оленів, собак та і.н. У якості штанів та кожухів їм також слугували шкіри волохатих тварин. Мотори не жалкували часу на виготовлення одягу для себе і своїх сімей.
Коли якийсь ыз представників народу мотори помирав, вони хоронили його з усіма почестями у спеціальних курганах. Тіло покійного одягали у добротні шкури, облаштовували останній притулок покійного якнайкраще.
Особливої уваги заслуговує опис житла моторів. До його будування мотори відносилися з особливою ретельністю, адже вірили, що разом із ними у житлі будуть проживати і духи, які будуть оберігати дім від злих сил.
Мотори проживали у курганах, які вони споруджували за допомогою товстих гілок дерев, великих брил каменю, шкір вбитих тварин та ін. Кургани були невеликі за розмірами. За домоги шкір тварин, у житлі добре затримувалося тепло. Дуже характерними були і предмети побуту моторів. Замість посуду вони використовували черепи та кістки забитих тварин, а також вироби із камню,зокрема кременю. Для того, щоб виготовити подібну посудину треба було декулька тижнів невтомно працювати.
Мотори глибоко вірили в існування богів, тому дуже часто проводили обряди жертвоприношення, та поклоніння. Вони забивали тварин, а їхню кров приносили в жертву богам. Мотори цінували свої звичаї та традиції, розвивали культуру,навчали свої дітей ремеслам,зокрема полюванню.
Ще з раннього дитинства маленьких хлопчиків привчали полювати на дрібного звіра, розчиняти його. А дівчаток виготовляти предмети побуду,шити одяг. Культура цього невеличкого народу просто вражає своєю ріноманітністю. Дуже небагато подібних народів старалися зберегти надбання своєї культури. Мотори навіть вели записи у виді ієрогліфів на каменях, про це свідчать розкопки археологів 19 ст.