Ira vlsnk
Рівні соціально-педагогічної роботи
ред.Сучасне громадянське суспільство можна уявити у вигляді трьох невід'ємних складових, які дозволяють виділити основні інститути, що функціонують в ньому:
- державний (органи державної влади на всіх рівнях, а також всі види державних підприємств і організацій, що діють в будь-якій сфері діяльності, у тому числі соціальної, заснованих на державній та змішаній формах власності, з переважною часткою державної участі);
- комерційний (бізнес-сектор, неурядова прибуткова організація);
- "третій сектор", який називають недержавним, неурядовим, незалежним, некомерційним, неприбутковим, благодійним, сектором добровільної активності (волонтерським, добровольчим), філантропічний або, як називають ці організації в країнах Заходу, - «не для прибутку».
Залежно від масштабності соціально-педагогічної роботи, вона реалізується на державному, регіональному, місцевому та індивідуальному рівнях.
Зміст соціально-педагогічної роботи на державному рівні обумовлюється законодавчою базою та соціальною політикою держави, розробкою системи соціального захисту населення в межах країни.
На регіональному рівні соціально-педагогічної роботи відбувається реалізація законодавчих і нормативних актів у соціальній сфері з урахуванням різноманітних особливостей певного регіону: економічних, природничих, етнонаціональних тощо.
Місцевий рівень соціально-педагогічної роботи визначається особливостями соціальних проблем, властивих для певного соціуму, та наявністю організацій і спеціалістів, які можуть брати участь в їх розв’язанні.
Індивідуальний рівень соціально-педагогічної роботи – це безпосередня робота з конкретною людиною чи групою осіб, які звернулися за допомогою до певних соціальних служб.
Соціально-педагогічна робота здійснюється також на професійному та непрофесійному рівнях.
Професійний рівень соціально-педагогічної роботи забезпечується спеціалістами відповідного профілю в окремих сферах суспільного життя (медицині, юриспруденції, соціальному обслуговуванні населення, освіті тощо).
Непрофесійний рівень соціально-педагогічної роботи характеризується залученням добровільних помічників (волонтерів) до участі у вирішенні різноманітних соціальних проблем як державними, так і громадськими організаціями. У переважній більшості волонтери надають ті види соціальної допомоги, яка не потребує певної професійної підготовки. Кількість громадських організацій, зорієнтованих на соціально-педагогічну роботу в Україні, нині становить близько 44,1%. До реалізації різноманітних соціальних програм вони залучають як волонтерів-спеціалістів певного виду професійної діяльності (психологи, медики, юристи тощо) так і всіх, хто бажає надати допомогу окремим групам людей.